В Україні необхідно створити мережу банків пуповинної крові.
Про це на прес-конференції в УНІАН повідомив головний лікар Інституту клітинної терапії Юрій ГЛАДКИХ.
За його словами, проект створення такої мережі має набути національного значення.
“Це будуть не просто банки для біологічного матеріалу, а банки зберігання українського геному, нашого генофонда, тому розвиток мережі має державне значення”, – наголосив Ю.ГЛАДКИХ.
Він вважає, що лише та країна, яка накопичила біоматеріал, матиме доступ до біологічних технологій, а ті держави, що не встигнуть цього зробити, “купуватиме ці технології, що стане величезною економічною проблемою”.
Ю.ГЛАДКИХ припустив, що в майбутньому біологічні запаси власних тканин будуть не менш значущими і цінними, ніж запаси нафти та газу.
“Пуповинна кров, яку ще називають кордовою, містить стовбурові клітини — універсальний будівельний матеріал для всіх органів та систем організму. З них можна виготовити індивідуальні ліки й навіть виростити новий орган замість ушкодженого”, — наголосив головний лікар Інституту клітинної терапії.
За його словами, ембріональні стовбурові клітини підходять усім найближчим родичам новонародженого, вони допоможуть у лікуванні цукрового діабету, цирозу печінки, розсіяного склерозу, інсульту, атеросклерозу, інфаркту міокарда.
Водночас Ю.ГЛАДКИХ зауважив, що в Україні з 2005 року активно та успішно працює перший банк пуповинної крові.
“Це один з найкращих подібних закладів Європи, який має потужне виробництво, що відповідає усім міжнародним стандартам”, – сказав Ю.ГЛАДКИХ.
Він закликав провідних українських вчених розпочати розробку Національної програми вивчення ембріональних стовбурових клітин.
“Ми єдина країна, що має багато розробок, досвід та історію, але не має такої державної програми”, - наголосив Ю.ГЛАДКИХ.
Довідка УНІАН. Стовбурові клітини - це первинні клітини, що зустрічаються в усіх багатоклітинних організмах. Ці клітини можуть самовідновлюватися шляхом поділу, а також можуть диференціюватися в досить велику кількість спеціалізованих типів клітин. Дослідження стовбурових клітин людини розпочалося з відкриття канадських учених Ернеста Мак КУЛОХА та Джеймса ТІЛЛА у 1960.
Існують дві досить широкі категорії стовбурових клітин ссавців: ембріональні стовбурові клітини та стовбурові клітини дорослого організму, що знаходяться у зрілих тканинах. У ембріонах, що розвиваються, стовбурові клітини можуть диференціюватися в усі спеціалізовані ембріональні тканини. Стовбурові клітини дорослого організму діють як репараційна система для тіла, підтримуючи потрібну кількість спеціалізованих клітин.
Оскільки стовбурові клітини можна вирощувати та програмувати на спеціалізацію (наприклад, отримати м`язи чи нервову тканину) завдяки методу клітинних культур, їх стали вживати для лікування хворих.
