Про це йдеться у переданому УНІАН коментарі ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ».

У документі нагадується, що 12 серпня на розгляд Верховної Ради було подано законопроект N 3072 «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо профілактичних заходів протидії розповсюдження ВІЛ). Метою законопроекту є запровадження обов’язкового тестування осіб з метою виявлення ВІЛ під час: вступу до вищих навчальних закладів; прийняття на роботу; в’їзду до України на термін більше трьох місяців (для іноземців).

Експерти ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» упевнені, що ухвалення даного закону не принесе жодних позитивних зрушень у питанні подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні.

Відео дня

Крім того, цей законопроект прямо суперечить міжнародним рекомендаціям законодавству у сфері ВІЛ.

У пояснювальній записці до законопроекту його автор, народний депутат Тетяна Слюз обґрунтовує важливість введення обов’язкового тестування тим фактом, що епідемія ВІЛ є значним тягарем для людей та країни. Разом з тим у документі немає жодного наукового чи авторитетного обґрунтування того, чому саме такий метод обирається для посилення боротьби з епідемією. Немає жодних розрахунків того, який ефект отримає держава після таких змін власного законодавства.

Крім того, як вказують експерти, автор не зазначає джерел, з яких фінансуватиметься закупівля такої значної кількості тест-систем, та з яких фондів буде оплачена робота фахівців, які здійснюватимуть тестування у рамках таких широкомасштабних заходів.

На цю тему: У «Батьківщині» пропонують ввести обов'язкове тестування на ВІЛ

«Реалізація запропонованого проекту закону не призведе до додаткових витрат з державного та місцевих бюджетів України», – сказано у пояснювальній записці.

Коментуючи дану законодавчу ініціативу, член Координаційної ради ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Дмитро Шерембей вважає, що жодної користі ані людям, ані державі цей закон не принесе, а зиск отримають виробники тест-систем, адже цей закон не передбачає державного фінансування на його впровадження.

«Отже, весь фінансовий тягар ляже на тих, хто змушений буде тестуватися у примусовому порядку. Весь цивілізований світ відмовився від насильного поголовного тестування. Ми – європейська країна, і повинні боротися з епідемією згідно кращих світових практик, а не за допомогою методів, які не дадуть результату», – зазначив Шерембей.

Також в організації нагадують, що законопроектом пропонується «проведення періодичного тестування під час обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, відповідно до законодавства України, порядок та умови проведення яких затверджується Кабінетом міністрів України».

Експерти вказують, що це положення проекту суперечить не лише законодавству України, але і також відомим фактам про шляхи поширення епідемії.

«Адже ні в побуті, ні під час виконання професійної діяльності, яка пов’язана з обслуговуванням населення, неможливо інфікувати чи інфікуватися ВІЛ», - наголошують експерти.

Керівник відділу адвокації та юридичної підтримки ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Сергій Кондратюк підкреслив, що світова практика боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу вже довела, що в країнах з примусовим тестуванням на ВІЛ епідемія починає поширюватися значно швидше.

«Не дотримуються конфіденційності, і про статус людини може дізнатися все місто, що спричиняє уникнення тестування людьми, які могли мати ризиковану поведінку. Це загальновідомий факт для всіх тих, хто працює у сфері подолання епідемії, але депутати не є експертами в цих питаннях. Складається враження, що для написання законопроекту в сфері подолання ВІЛ/СНІДу не потрібно ні бути експертом, ні залучати відповідних фахових спеціалістів. Чому нашій країні не поглянути на світовий досвід і перестати наступати на чужі граблі?» – зазначив він.

Мережа закликає Верховну Раду не приймати даний законопроект, оскільки він не принесе користі Україні в сфері подолання епідемії ВІЛ/Сніду, а зосередити свою діяльність на роботі з покращення доступу до лікування ВІЛ-інфекції.