Наразі в Чорнобильській зоні відчуження проживають близько 50 самоселів. Покинути свої домівки їх не змусила ні аварія на атомній електростанції, ні вторгнення російських загарбників.
DW розповіло історії деяких мешканців Чорнобильскої зони і те, як вони пережили російську окупацію. ЧАЕС потрапила в окупацію у перший день вторгнення, а саме місто Чорнобиль за кілька днів потому.
85-річний Михайло Шилан оселився в Чорнобилі на початку 1980-х. Після аварії на ЧАЕС його з родиною евакуювали, але він повернувся до своєї домівки разом із дружиною на початку 2000-х.
До війни ворота його домівки були пофарбовані в синьо-жовті кольори, але під час російського наступу йому довелося швидко перефарбувати їх, аби вберегти своє життя. "Тут у мене були герб і український прапор, а росіяни приїхали сюди. Так я позафарбовував все за день до їхнього приходу. Як-небудь позафарбовував. Чесно кажучи, злякався: а раптом прийдуть і розстріляють мене ні за що. Тому й зафарбував", - розповідає чоловік.
Російські солдати таки прийшли. "Що шукали - так і не сказали. Можливо, когось із Правого сектору", - жартує чоловік.
Загарбники оселилися в сусідньому будинку, за яким Михайло доглядає. "Йдуть у цю хату. Я кажу: "Хлопці, я вам ключі дам". А вони: "Нє надо нам ваши ключі!". Автоматами, тими прикладами повибивали замки, повибивали двері, перевернули все на світі", - каже чоловік.
Дружина Михайла померла ще 15 років тому, тож окупацію він переживав наодинці. Найбільше його шокувала поведінка російських військових, які залізли в труну, яку ті перевернули, відкрили.
"Як вмерла моя жінка - я замовив труну в Чорнобилі, а діти привезли з Києва іншу. Поховали дружину в труні від дітей, а та інша - стоїть у хліву. Що можна шукати в тому гробу - я не знаю. Певно, смерть свою там шукали", - розповідає Михайло.
Його діти та онуки виїхали з України через війну РФ і пропонували йому також поїхати, але сам чоловік упевнений, що тепер ніщо не вижене його з рідної оселі. "З моїм характером і моїми болячками - кому я треба? Вони мене забирають, але я не хочу", - говорить Михайло.
Інша мешканка Чорнобиля, 84-річна Валентина Кухаренко, розповідає, що повернулася до міста після аварії, бо не могла жити без рідної оселі.
"Це ж мій Чорнобиль. Я заради нього й повернулася. Може, я й не жила б уже… Тому що я зрозуміла, що без Чорнобиля не виживу. Ніщо й ніколи мені не замінить це місце. Якщо я на день їхала в Київ чи ще кудись, то мені здавалося, що з моїм Чорнобилем щось сталося", - каже вона.
Жінку не змусили покинути свою оселю й російські загарбники, адже вона вірила, що українські військові визволять Чорнобиль.
"За своє життя ми з донькою не боялися. А боялися за інших. Згадую, як летять ракети, а ми їх рахуємо: дев'ять штук, одинадцять. Це ж ми знали, що вони полетіли й що чиєсь життя закінчиться. Ми плакали з донькою", - згадує Валентина.
Російська окупація тривала більше ніж місяц, і увесь цей час люди жили без води, світла, зв'язку, та ще й під постійним прицілом російських снайперів.
"На будівлі, що видно з двору, лежали снайпери. Проходити, звісно, було дуже страшно. Вони цілими днями там лежали. Ну, дякуючи Богу, все обійшлося. Просто треба ще нам жити, напевно", - розповідає Валентина.
Розв'язана Росією війна торкнулася родини жінки безпосередньо. "У дружини мого онука рідний брат загинув 5 березня. Не було жодних повідомлень. Лише сказали, що вони не повернулися із завдання. Він був на фронті, у Бахмуті", - розповідає самоселка.
Попри все пережите Валентина каже, що вірить у перемогу України й мріє дожити, щоб побачити її на власні очі.
Російська окупація ЧАЕС - що відомо
Як повідомляв УНІАН, російські окупанти захопили ЧАЕС 24 лютого, вони пробули там аж до 31 березня. Найбільш примітною дурістю загарбників було те, що вони рили окопи на території атомної станції, зокрема в Рудому лісі - одній із найбільш радіоактивних локацій. Фахівці стверджують, що солдати, які копали землю на ЧАЕС, могли заразити інших окупантів. А самим воякам після сидіння в окопах Рудого лісу відводили лічені місяці життя.
Рік потому журналісти побували у деокупованій Чорнобильській зоні й показали, на що перетворили її російські зайди. А місцеві жителі розповіли, як окупанти у зоні відчуження ходили до них й забирали телефони, крали продукти, ставили жителів будинків на коліна.
