Військовослужбовець ЗСУ Віктор Загурський, який з перших днів повномасштабного вторгнення став добровольцем, зараз служить у Житомирському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Він каже, що всі повинні бути єдині, а не писати на автівках "Ми не ТЦК".
Як розповів військовий "Суспільному", у мирному житті він був приватним підприємцем, а у лютому 2022 року залишив роботу та пішов у ТЦК.
Спочатку він потрапив до складу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, а у квітні 2022 року, після контузії, Віктора перевели до 199-го навчального центру. Згодом, у травні 2023 року, він приступив до служби у міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
"Завдання військкоматів - налагодити мобілізацію, щоб зробити ротацію. Тому що багато солдатів не витримують. Це у мене таке завдання - не стільки повістки вручати, а налагодити зв’язок з солдатами. Ми ж разом", - підкреслює Загурський.
Він також прокоментував негативне ставлення до військових, які служать у ТЦК та СП.
"Ще рік тому, як почалося: військові писали на машинах: "ми не ТЦК". Я їм казав, що війна іде не проти ТЦК. Війна іде проти ЗСУ, проти пікселя, проти усіх нас", - наполягає військовий.
Він наголошує, що всі повинні бути єдині, а війна завжди несправедлива, хтось може загинути у будь-яку мить. "Війна - це завжди несправедливість. Одні втрачають життя, інші - руки. Але хтось повинен захищати. Мені запитання ставлять: за кого ми воюємо? Я завжди відповідь даю на це питання: "Ми воюємо за тих людей, які ідуть за гробами", - сказав Загурський.
Інші новини про ТЦК
Військовослужбовець ЗСУ Сергій Грицаков після поранення перейшов у роту охорони ТЦК. З перших днів повномасштабної війни він добровольцем служив у 54-ій окремій механізованій бригаді артилеристом.
Військовослужбовець провів на фронті два роки - воював у Мар'їнці та Бахмуті. Після поранення тричі потрапляв до шпиталю, однак після реабілітації знову повертався у зону бойових дій. Він каже, що людей на фронті, як правило, не вистачає. Доводиться два роки воювати без відпустки. Деякі хлопці у паніку впадають, а Сергій думав тільки про роботу – якщо вчасно не підвезе БК чи поїсти, хтось постраждає. За його словами, з кожним днем його самопочуття ставало все гіршим і згодом ВЛК визнала його обмежено придатним.
