«Мінський процес» підірвано. І не тільки через події в Авдіївці, але й через інші злочини, які здійснювалися російською армією і найманцями протягом останніх місяців. Чим Авдіївка відрізняється від того, що противник робив у Волновасі чи під Маріуполем, у Слов’янську чи Краматорську? Все це підриває «мінський процес».

Але потрібно не лише констатувати, що «Мінськ» підривається, — потрібно пропонувати дії, здатні призвести до позитивного результату. Якщо ми будемо просто говорити про «стривоженість» та «стурбованість», Росія не припинить агресію проти України.

Запланована 1 лютого зустріч Тристоронньої контактної групи у Мінську, на мій погляд, нічого не дасть. На ній переговірники не зможуть ні до чого домовитися. Адже домовитися з агресором можна тільки шляхом примусу його до припинення агресії.

Відео дня

«Мінський процес» підірвано. І не тільки через події в Авдіївці

Слова, як ми вже неодноразово бачили, на агресора діють доволі слабо. Тому, чесно кажучи, не надто вірю, що під час цього засідання будуть досягнути якісь конкретні та корисні домовленості.

Питання і не в форматах переговорів. Хоча, безумовно, залучення таких потужних країн до переговорного процесу, як Сполучені Штати Америки та Великобританія, було б цілком логічним. Адже вони гарантували Україні у Будапештському меморандумі територіальну цілісність і недоторканість кордонів. Ця тема дуже правильно прозвучала під час переговорів президента Порошенка та канцлера Ангели Меркель. Звісно, це ще не означає, що все вирішиться дуже швидко — для цього потрібна згода і американської сторони. Але важливо, що ця тема пролунала, і при правильному просуванні вона може бути продуктивною.

Слід пам'ятатати, який би формат переговорів ми не створили, він нічого не дасть, якщо жорстко не слідкувати за виконанням зобов’язань, які взяли на себе сторони. Тому слід довести нашим західним партнерам, що час посилювати конкретний вплив на Росію. Нинішні санкції, на превеликий жаль, не призводять до змін у політиці Кремля. Російська агресія лишається незмінною, а вбивства і злочини продовжуються. Аби це припинити, потрібно не висловлювати вкотре «глибоку стурбованість», а встановити конкретні терміни, в які Росія повинна забезпечити виконання своїх зобов’язань. А в разі порушення цих термінів починалася б дуже чітка і конкретна дія — посилення санкцій.

Якби цей сценарій почав працювати, швидко були б виконані вимоги, прописані в Мінських домовленостях. А продовжуючи просто говорити про «стурбованість», ми жодних результатів не досягнемо.

Який би формат переговорів ми не створили, він нічого не дасть, якщо жорстко не слідкувати за виконанням зобов’язань, які взяли на себе сторони

Чому саме зараз почалася активізація боїв під Авдіївкою? Попри всі труднощі, попри те, що на війну у нас справді йдуть величезні кошти, Україна все-таки демонструє здатність до проведення реформ. Хоч і повільно, хоч і не надто результативно. Але, тим не менш, вони йдуть. У Москві прекрасно розуміють, що продовження цього курсу та спроби деяких країн ЄС ініціювати потужну підтримку реформам в Україні, окрім тієї, що прописана в Угоді про асоціацію, означатимуть, що Україна справді назавжди відірветься від Росії і піде шляхом найближчих західних сусідів. Для Москви це — катастрофа.

Тому за Авдіївкою підуть інші загострення, інші провокації, інші атаки, у тому числі, інформаційні, тощо. Кремлю потрібно створювати образ нестабільної України, країни, яка не може нормально розвиватися, яка потребує протекторату. І цим «протектором», безумовно, має бути саме Москва.

Володимир Огризко, директор Центру дослідження Росії, колишній міністр закордонних справ України, дипломат