Міністерство оборони РФ

Мережею та багатьма ЗМІ пронісся коментар, що нібито електро-дизельним підводним човнам необхідно час від часу випливати на поверхню для того, щоб підзарядити акумулятори. А через те, що на озброєнні Чорноморського флоту РФ якраз стоять дизельні підводні човни то їх в цей час можливо легко "прихлопнути" протикорабельною ракетою - "Нептун" або Harpoon.

Але, на жаль, вже дуже давно, навіть не атомним підводним човнам не обов’язково випливати для підзаряджання акумуляторів та щоб "подихати". І це "давно" дорівнює десь 80 рокам. Бо ще німці у Другу світову війну активно використовували такий пристрій, як шноркель.

Шноркель підводного човна

Перші підводні човни мали звичайний двигун внутрішнього згоряння та акумулятори. Перші були потрібні для звичайного надводного ходу, а для руху під водою їх вимикали та переходили на електротягу. Як тільки заряд в акумулятора підходив до кінця необхідно було спливати та підзаряджати, що робило їх вкрай вразливими для атак противника. Більше того, на підводному човні при довгому перебуванні під водою, банально могло завершитись повітря.

Відео дня
Підводні човни Першої світової

Тому ще у 1916 під час Першої світової війни у Великобританії була запатентована вентиляційна трубка для субмарин. Але далі патенту ідея не пішла. А перед Другою світовою війною голландці вже винайшли повноцінний пристрій, який забезпечував подачу повітря з підводного положення не тільки для екіпажу, але і для двигуна. Після окупації країни німці перейняли цей виріб та почали активно встановлювати на свій підводний флот та назвали Schnorchel - дихальна трубка.

В умовах переваги союзників, коли самі німецькі U-boat з хижаків перетворились на здобич для протичовнових літаків, саме шноркель давав хоча б якісь шанси банально вийти в операційний район.

Шноркель на німецьких підводних човнах

Під кінець війни німцями взагалі були запущені у серію субмарини класу XXI, які мали весь похід перебувати під водою завдяки шноркелю. І що найбільш цікаво, вже тоді, німці покривали його радіопоглинальним покриттям, а сам підводний човен - каучуком для меншої помітності на сонарі.

На основі цього класу у країнах-союзницях були розроблені свої версії субмарин класу XXI. Зокрема у СРСР - проект 611 та більш розповсюджений 641, найбільш відомий в Україні представник - підводний човен "Запоріжжя".

Підводний Човен "Запоріжжя"

Шноркель на підводних човнах "Варшав'янка"

На Чорноморському флоті РФ розміщено шість підводних човнів проекту 636.3 "Варшавянка", а також ще одна схожого проекту-експерименту 877В "Алроса", в якій замість гвинта встановлено водомет. Всі вони належать до класу електро-дизельних та звісно оснащені шноркелями, які у РФ називають РДП - "работа дизеля под водой".

На "Варшав’янках" "труба" шноркеля розміщена на рубці поряд з усіма іншими радіолокаційними щоглами та перископами. У режимі РДП підводні човни проекту 636.3 можуть проходити весь час свого автономного походу, який складає до 45 діб. Також, на всяк випадок, можливо зазначити, що пуски крилатими ракетами "Калибр" російські субмарини також здійснюють з підводного положення.

Шноркель на підводному човні проекту 636

Але, насправді, шноркель це вже вкрай застаріла технологія. На заході вже доволі давно серійно виробляються неатомні субмарини, які взагалі не потребують повітря завдяки повітронезалежним силовим установкам. Додамо, що регенерація повітря завдяки хімічним поглиначам вугликислого газу - це теж давно відомі технології.

Наприклад з кінця 80-х років Щвеція використовує двигун Стірлінга, а Німеччина з 90-х - на основі водневих паливних елементів. А єдина спроба РФ створити щось подібне розпочалась ще за часи СРСР у 80-х, але й досі нічого зробити не змогли.  

Вас також можуть зацікавити: