43-річний Сергій Перебийніс втратив усю родину у березні цього року. Окупанти вбили його дружину Тетяну та дітей (доньку Алісу та сина Микиту), коли ті намагалися евакуюватися з Ірпеня. Він вдягав їх понівечені тіла у морзі, нині чоловік шукає розраду у допомозі іншим.
Свою історію він розповів "Українській правді".
Чоловік народився у Донецьку, його родина переїхала туди у 1930-х роках із Запорізької області після розкуркулення. Він зазначає, що його рідні були переселенцями на Донбасі, а сам він став переселенцем з Донбасу. У 2014 році Перебийніс та його родина переїхала до Києва, п'ять років вони орендували квартиру, а згодом купили житло в Ірпені. Чоловік та його дружина власноруч робили ремонт, будували нове життя. Родина жила у мирі та злагоді, вони багато подорожували, мріяли та були дійсно щасливими. Перебийніс пригадує, що їхнє життя було ідеальним, наче утопія.
У лютому матір чоловіка, яка мешкала у Донецьку, захворіла на коронавірус. Чоловік поїхав до неї, влітку він планував забрати матір до Ірпеня. 24 лютого о п'ятій ранку Перебийнісу зателефонувала його дружина. Вона розповіла йому, що біля їхнього будинку пролетів снаряд. Спочатку дружина та чоловік не думали про евакуацію, проте згодом стало зрозуміло - потрібно рятуватися.
Тетяна Перебийніс пробувала виїхати з дітьми тричі. 4 березня вони потрапили під мінометний обстріл з Бучі накрив мінометний обстріл.5 березня вони не змогли виїхати, бо в Ірпені почалися вуличні бої, а 6 березня жінка та діти загинули.
"Востаннє ми говорили 5 березня. Обговорювали план евакуації. Я вибачився, що мене немає поряд", - розповів чоловік.
Жінка та діти рухались у напрямку Ірпінського моста, коли почався мінометний обстріл. Біля них впав снаряд. Спочатку вони їхали машиною, проте вирішили йти пішки коли дізналися, що рашисти обстрілюють транспорт. Чоловік не одразу дізнався про загибель родини. Він відстежував через спеціальний сервіс місце перебування дружини та побачив, що телефон його коханої опинився у лікарні Києва. Телефони дітей відстежити він не зміг.
Потім Перебийніс знайшов у Twitter фото з місця трагедії, яке розмістила журналістка The New York Times. На ньому він побачив свою родину та собак.
"Обличчя були розмиті, але я всіх впізнав. З того, що знаю сьогодні – діти загинули відразу, менша собака також, старша жила ще добу. Дружину військові відвезли в лікарню, де вона, не приходячи до тями, теж померла", – пригадує чоловік.
Він вирушив до Києва, проте дорога була нелегкою. Йому довелося їхати через РФ та Польщу.
"Оскільки мені одразу не сказали, що дружина померла, то я спочатку обдумував, як маю приїхати в лікарню і пояснити їй, що дітей більше немає. Підїжджаючи до Москви, я дізнався, що дружина загинула, а в мене залишився один собака. У Калінінграді повідомили, що і він помер. Я залишився однісінький", – розповів Перебийніс.
Чоловік пригадує, що йому довелося вирішувати багато питань. Його дружина керувала компанією та мала виплатити працівникам зарплати. Перебийнісу було потрібно розблокувати її телефон, аби це зробити.
"Ніколи не забуду, як я тоді прийшов у морг, завалений вбитими цивільними з Ірпеня, Бучі, Гостомеля. Комусь робили розтин, комусь – трепанацію черепа… Разом з патологоанатомом знайшли тіло дружини. Воно лежало у чорному поліетиленовому пакеті на підлозі. Ми спробували за допомогою її пальця розблокувати телефон… Хто ж знав, що сенсор реагує лише на тепло. Відтоді відчуття холоду весь час зі мною, я його ненавиджу", - поділився спогадами чоловік.
Він одягав понівечені тіла дружини і дітей та бачив їхні рани, ушкодження. Родину поховали під Обуховом. Нині чоловік допомагає іншим людям. Він хоче бути корисним, це його відволікає від горя.
Раніше УНІАН вже повідомляв, що під Києвом окупанти розстріляли машину з родиною, куля потрапила 5-річній дитині у голову.
