Конгрес США продовжує затримувати допомогу для України, а ситуація на фронті стає все більш напруженою. Військові експерти та аналітики обговорюють можливі сценарії розвитку війни Росії проти України.
Рік тертя і змін
Як йдеться у матеріалі NewYorker, рік розпочався з важливих рішень та політичного тертя. Президент Володимир Зеленський змінив головнокомандувача Валерія Залужного. Зеленський, схоже, вважав, що його генерал провалив контрнаступ. Натомість Залужний вважав, що його президент відмовляється дивитися фактам в очі.
Також були суперечки між Україною та її союзниками. Як писала західна преса, офіційні особи США скаржаться, що українські генерали не дослухалися до їхніх порад щодо контрнаступальних дій. Українці, у свою чергу, звинуватили американців. Вони доставили занадто мало зброї, і зробили це надто пізно; вони наполягали на своїй тактиці, навіть коли було зрозуміло, що вона не підходить для місцевості та супротивника; і все це вони робили з Вашингтона та Вісбадена, а не з окопів, лісів і відкритих полів, де віддали життя українські солдати.
Натомість ворог не рахувався з втратами та бився на смерть. Росіяни не були деморалізованими, некомпетентними чи погано оснащеними. Вони здійснили жорстоку та ефективну оборону. Це не були ті окупанти, якими українці бачили їх в перший місяць війни.
"Люди зробили дуже переконливі висновки на основі першого місяця війни. І я думаю, що багато з цих висновків були неправильними", - сказав Роб Лі, колишній морський піхотинець і аналітик російської армії в Інституті досліджень зовнішньої політики.
"Неможливо передбачити майбутнє війни. Більшість людей, які починають війну, думають, що вона швидко закінчиться. І, звичайно, ніхто не починає війну, яку, на його думку, не зможе виграти", - сказала Беттіна Ренц, професор міжнародної безпеки Ноттінгемського університету та експерт з російської армії.
"Війна закінчиться швидко, або триватиме довго"
Російські солдати не були найкращими на планеті, але й не такими жалюгідними, як виглядали в той перший місяць війни. Дуже успішний український контрнаступ восени 2022 року став доказом для обох сторін, що російська оборона може зруйнуватися вмить, а Україна може повертати значні території.
Потім постало питання, з якою армією Україна зіткнеться влітку та восени 2023 року: з неукомплектованою та деморалізованою, яку бачили в Харкові, чи з організованою та боєздатною, яку бачили в Херсоні? Відповідь, на жаль, виявилася останньою.
"Наративи про те, що російські військові - це некомпетентна машина-клоун, неспроможна вчитися, що вони ось-ось розваляться тощо, не допомагають і завдають реальної шкоди. Вони не розвалилися. Вони все ще там. Вони стояли на полі і за два роки поглинули західну зброю та допомогу на мільярди", - сказала Дара Массікот з Фонду Карнегі за міжнародний мир.
Деякі аналітики сподіваються, що майбутня передача українській стороні американського винищувача F-16 змінить хід війни. Більшість прогнозує, що F-16 буде корисним, але не вирішальним. Багато хто стурбований тим фактом, що новий главком Олександр Сирський - генерал, який наполягав на обороні Бахмута навіть після того, як він став необороноздатним. Найбільше аналітики стурбовані пакетом військової допомоги, який затримується в Конгресі США.
"Політологічна література про тривалість війни (на відміну від результатів війни) досить чітка: якщо війна не закінчиться швидко, вона триватиме довго. Це тому, що стимули змінюються. Витрачено кров і майно. Суспільство мобілізоване, ворог осквернений. Люди злі. Війна має тривати", - пише видання.
Війна 2024: прогнози
Більшість військових аналітиків вважає, що наступного року, навіть якщо допомога США нарешті надійде, Росія матиме перевагу. РФ використовувала постійні доходи від продажу нафти та газу для оплати виробництва зброї: вона виробляє боєприпаси, ракети та танки зі швидкістю, яка вдвічі та втричі перевищують показники до війни.
Попри те, що українські війська використовують інноваційні безпілотники на полі бою, Росія за останній рік виготовила більше безпілотників та мобілізувала особовий склад.
Україна має певні переваги. Поставлені із Заходу ракетні системи великої дальності володіють можливостями точності й ухилення, з якими не можуть зрівнятися російські ракети. Це дозволило Україні завдати ударів по російських аеродромах, казармах і складах зброї далеко за лінією фронту, в тому числі в Криму. Вони також допомогли Україні прорвати блокаду її чорноморських судноплавних шляхів.
"Українські воїни краще розуміють, за що вони воюють, а армія є найшановнішою інституцією в країні. Хоча Залужного змінили, є підстави вважати, що реформи, які він відстоював, зокрема суттєве збільшення мобілізації військ, будуть проведені без нього", - пише видання.
"Україні потрібно готуватися до тривалої війни. Ви повинні створити простір для України, щоб претендувати на перемогу в не ідеальних умовах. Тому що, якщо ви говорите, що перемога - це те, що росіяни повністю підуть з Криму та Донбасу, Україна в НАТО, а Москва якось зникне з лиця землі - це нереальна мета. Для мене перемога України – це ситуація, в якій Росія не зможе зробити це знову або, принаймні, їй буде дуже важко зробити це знову", - сказала Ольга Олікер, колишній аналітик rand і співробітник Пентагону, яка нині очолює програму Європи та Центральної Азії в Міжнародній кризовій групі.
Перемога може означати угоду, яка обмежить російські війська, або зміцнення української оборони. Є також надія, не зовсім ілюзорна, що Росія врешті-решт стане занадто вразливою, що загрожуватиме режиму Путіна.
"У російську систему вбудована певна частка нестабільності, про що росіяни хвилюються. У якийсь момент, якщо вони будуть достатньо стурбовані, вони можуть захотіти вести переговори", - сказала Олікер.
Існує ще один варіант того, як може розвиватися війна, окрім "взаємоболючого тупика". Як підкреслив Майкл Кофман, аналітик російської армії, який зараз працює у Фонді Карнегі за міжнародний мир, Україна може почати програвати. Може відбутися прорив російських сил, хоча вони поки що не змогли його досягти. Може також статися виснаження волі України та Заходу, тому Київ буде змушений йти на переговори про поступки з позиції слабкості. Тоді постає питання: що, окрім катастрофічних гуманітарних і політичних наслідків для України, перемога Росії означатиме для світу? Якщо Путін переможе або відчує, що переміг, що він робитиме далі?
Деякі аналітики стверджують, що він нічого не робитиме, що Україна є особливим випадком, більш центральним у концепції Росії як імперської держави, ніж будь-яка інша країна. Зараз США мають близько ста тисяч військових у Європі; у 1989 році їх було втричі більше. Неоднозначний результат в Україні, який залишає Росію здатною до подальших наступальних дій, може означати рух до старих чисельностей військ.
Олікер, яка працює в Міжнародній кризовій групі з пошуку шляхів припинення конфліктів, поки що не бачить, як може закінчитися ця війна. Вона визнала, що після невдалого контрнаступу, в розпал довгої холодної зими та підтримкою Заходу під сумнівом, Україна переживає дуже важкий момент.
"Це війна. Якщо це насправді довга війна, приготуйтеся до ще кількох поворотів вперед і назад", - зазначила вона.
