Останні масовані ракетно-шахедні атаки росіян по Україні викликали хвилю занепокоєння – в соцмережах обговорюють важку осінь через те, що Росія напередодні зими знову концентрується на ударах по українській енергетиці. Які об’єкти у небезпеці? Насамперед – теплоелектростанції. Але можна припустити, що противник буде бити по всій енергетичній інфраструктурі. Тобто, під ударом можуть опинитись і підстанції, і трансформаторні станції тощо. Можливо навіть, що спробують вдарити по лініях електропередач там, де якісь важливі вузлові порти, де відбувається розподіл електроенергії.
Далі – транспортна, логістична інфраструктура. В прифронтовій зоні і близько до неї росіяни вже б’ють по мостах, залізничних переїздах, вокзалах. Ворогу важливо порушити нашу транспортну інфраструктуру, яка теж є серйозним елементом нашої оборони. Адже безперебійна робота транспорту – це гарна логістика.
Що ми можемо цьому протиставити? Готуватися на державному, міському, особистому рівнях. Населенню, перш за все, треба розуміти, що можливе повторення ситуації з відключеннями світла. І хоча ми це вже проходили раніше, зараз теж варто продумати якісь запасні варіанти – за найліпшого сценарію, за найгіршого сценарію… Тоді ми пройдемо цей іспит так, як вже проходили в попередні роки.
Держава, своєю чергою, мусить швидко довести до ладу наші ударні можливості. На жаль, через нестачу комплексів протиповітряної оборони ми змушені збивати російські "Шахеди" і ракети не на далеких підступах, над лінією фронту, по маршрутах їх польоту, а вже над містами, куди вони долітають (хоча над цим питанням активно працюємо). Прориватися їм вдається, зокрема, коли йдуть гуртові пуски. І росіяни це чудово розуміють.
Крім того, зважаючи, що Сполучені Штати не надто охоче надають нам озброєння - то затримки, то перебої, то "ми не будемо давати, хай союзники платять", і так далі – мусимо шукати шляхи, аби закривати ці прогалини зі зброєю.
Якщо наша "Фламінго" дійсно летить на три тисячі кілометрів, то варто завдати ударів на випередження по російських виробниках дронів і ракет, які перебувають в цій зоні ураження. Звісно, навіть уразивши такі підприємства, проблему з тими самими дронами ми не розв’яжемо раз і назавжди, виробництво можна буде відновити. Але такі удари дозволять зменшити кількість зброї у противника, а на відновлення виробництва будуть треба не лише засоби, а й час. В цьому сенсі навіть на найпростіше виробництво можуть піти місяці.
Крім того, нагадаю, що й зараз росіянам стає скрутніше. Приміром, хоча вони все літо по нас стріляли, вони запускали менше ракет, ніж виробляли – тобто, накопичували запаси. Зважаючи, що ми завдали великої шкоди російській стратегічній авіації, масово запускати крилаті ракети авіаційного базування їм вже стало важче. В цьому сенсі, маємо ще ударити по виробництву таких ракет. І хоча Росія щільно прикриває їх своєї ППО, маємо спробувати уразити відповідні заводи – їх розташування нам відоме.
Валерій Романенко, авіаційний експерт
