Україна зробить свій вибір у 2019 році. Ці президентські і парламентські вибори можуть заблокувати чи навіть знищити реформи і процес демократизації, розпочатий після Революції Гідності.
Згідно з останніми опитуваннями, шанси на переобрання чинного президента Петра Порошенка надзвичайно мізерні. Але попри те, що його жорстко критикують активісти громадянського суспільства за причетність до корумпованої олігархічної системи, яка продовжує отруювати країну, потенційні альтернативи здаються ще гіршими, пише Die Welt.
Найбільш перспективний на даний момент кандидат Юлія Тимошенко вважається непередбачуваним популістом, готовим пообіцяти виборцям «золоті гори», щоб лише повернутися до влади. До того ж, видання нагадує, що екс-прем’єр міністр відповідальна за провал перших реформ після Помаранчевої революції в 2004 році. Тож її перемога стане символом фатального повторення історії.
Читайте такожСоціологи озвучили фаворитів виборів до ВР в разі голосування найближчої неділі
Організована політична сила від громадянського суспільства, яка змогла б замінити стару, дискредитовану політичну касту, досі не з’явилася на обрії. Співак і активіст Святослав Вакарчук має численних прихильників, але займає тверду позицію щодо питання своєї кандидатури на посаду президента. Він оголосив, що не хоче ставати політиком. Натомість, він збирається лише висловлювати невдоволення суспільства тими, хто при владі.
Однак, попри те, що навіть найбільш жорсткі критики нинішнього уряду вже порівнюють президенство Порошенка з проросійським режимом Віктора Януковича, громадянське суспільство в Україні, яке з’явилося після революції на Майдані, продовжує бути активним і впевненим. І попри опір олігархічних структур, перші реформаторські зміни впродовж останніх років все ж відбувалися. Як приклад видання наводить закон про децентралізацію, яка гарантує місцевим органам влади певну автономію в ухваленні рішень. Державний бюджет був відновлений, туманна банківська система реорганізована, а валюта стабілізована. Також на саміті YES було оголошено про те, що Антикорупційний суд нарешті запрацює на початку наступного року. НАБУ продовжує збирати докази проти політиків і держслужбовців. Але попри це, корумпований суд не виголошує жодних обвинувачень.
Читайте такожWashington Post: Війна сильно змінює Україну
Видання також нагадує про випадки переслідування антикорупційних активістів, які впродовж останніх років стали частішими. Генеральна прокуратура також атакує голову антикорупційного бюро. Правозахисники бояться, що обіцяний Антикорупційний суд з’явиться, але не буде незалежним. А владні еліти будуть використовувати його для переслідування антикорупційних активістів, а не нечистих на руку політиків і держслужбовців.
Однак, попри все це, було б катастрофою, якби українські помилки і невдачі на шляху до Європи змусили Захід вирішити, що Україна більше не варта підтримки. Те, що чотирьох років не вистачило для лібералізації і відбудови української держави і суспільства після років роботи пострадянських структур не повинно нікого дивувати.
Тим часом, агресія Росії на Сході України триває. І Москва не демонструє жодного бажання виконувати Мінські угоди. При цьому, вона атакує Україну на іншому фронті, на що західне суспільство чомусь не звертає увагу. На південному сході України Росія посилює тиск на важливий порт у Маріуполі, атакуючи українські кораблі в Азовському морі.
Битва за територію не лише змушує Україну витрачати величезні ресурси, а й стає виправданням для корумпованої кліки і її махінацій. А тих, хто гучно критикує її, називають «не патріотами». Однак, замість ослаблення санкцій проти Кремля Заходу все одно варто посилити їх, щоб змусити російські війська нарешті покинути Україну. І це потрібно не лише для встановлення миру і справедливості в Європі, а й щоб у Києва з’явився простір для відновлення.
Читайте такожУкраїнці розказали, кого вони вважають "кандидатами від Кремля" на виборах президента
Видання зауважує, що попри всю недовіру до нинішнього уряду в Києві, він лишається меншим злом за відсутності кращих альтернатив. До того ж, Порошенко виявився досить сприйнятливим до тиску з боку громадянського суспільства, США і ЄС, а також міжнародних донорів, таких як МВФ.
Однак, в довгостроковій перспективі Україні будуть потрібні нові політичні лідери, вільні від олігархічного впливу. Лише такі нові політики зможуть запропонувати країні надійні перспективи. Видання зауважує, що в Україні сьогодні можна побачити абсолютно всі загрози, від яких страждає Європа. Тільки вони дуже концентровані. Повернення авторитаризму знову стало можливим. Однак, існує і порив до справжнього демократичного відродження і великих всеосяжних змін. Тож не менш ніж майбутнє вільної Європи поставлено на кін в Україні сьогодні.
