США ввели нові санкції проти 13 юридичних і фізичних осіб у Китаї, Іраку, Туреччині та Росії через їхню підтримку іранської ядерної програми. Цей крок є продовженням політики Сполучених Штатів щодо Ірану і доказом послідовної позиції Вашингтону: він раніше попереджав, що запроваджуватиме санкції проти будь-якої компанії, яка підтримуватиме іранську ракетну програму чи будь-що інше, пов’язане з розробкою ядерної зброї, так і вчинив.

В будь-якому разі, це хороший сигнал. Адже для того, щоб змусити дотримуватися певних правил, необхідно створити не лише ці правила, але й систему покарань за їх порушення. Ми зараз бачимо, що США не лише реалізують певну політику щодо Ірану, але й здійснюють відповідні кроки по відношенню до тих, хто, на їхню думку, порушує встановлені правила. З даної точки зору, це ефективна політика США, на яку, очевидно, тепер у світі будуть більше зважати, якщо хтось захоче співпрацювати з Іраном не лише по ракетній програмі, а взагалі.

Підставою стала підтримка ними ракетної програми Ірану, і що вони постачали якісь елементи, які можна було застосувати в ракетній ядерній програмі

Важко сказати, в чому компанії провинилися, за що були покарані Штатами – конкретні причини залишилися за рамками заяви про санкції. Відомо лише, що підставою стала підтримка ними ракетної програми Ірану, і що вони постачали якісь елементи, які можна було застосувати в ракетній ядерній програмі. Проте відомо, що фізичним особам і компаніям, проти яких санкції запроваджені, обмежать можливість брати участь у державних закупівлях Штатів та займатися експортом.

Наскільки це суттєві обмеження для кожної з чотирьох країн, яких торкнуться санкції?

Китай має дуже активну співпрацю зі Сполученими Штатами Америки. І американський ринок для Китаю є дуже критичним. Відтак і санкції будуть відчутні.

Для Іраку чи Росії ситуація буде не така критична. Однак багато залежить від того, яких саме компаній торкнуться санкції, а ми цього поки що не знаємо. Запровадження санкцій проти тієї чи іншої компанії не лише пов’язано з обмеженням їхніх можливостей виходу на американський ринок та укладання контрактів із американськими компаніями. Це також є чітким сигналом усім іншим світовим гравцям про те, що з цими компаніями краще не зв’язуватися і не мати жодних справ. Це і є, так звана, м’яка сила санкцій.

Тож опосередкований удар по російським та іракським компаніям також буде відчутним.

Туреччина – так само: її компанії також суттєво залежать від взаємодії з США. Тож удар від санкцій США буде відчутним і серйозним. Причому психологічний ефект від них буде значно більшим, ніж економічний.

Санкційний режим суттєво ускладнить для Ірану трансфер, оплату, взаємодію, переговори щодо ракетної програми зі світовими компаніями

Звісно, санкції США не змусять Іран відмовитися чи згорнути ядерну програму, але це створить певні проблеми. Однак Ірану важливо показати, що його не лякають жодні американські санкції, що він готовий діяти всупереч цим обмеженням і заохочувати інші країни ігнорувати ці санкції також.

Та все одно, санкційний режим суттєво ускладнить для Ірану трансфер, оплату, взаємодію, переговори щодо ракетної програми зі світовими компаніями. Неминуче виникнуть додаткові витрати, які зрештою зроблять для інших країн таку співпрацю з Іраном невигідною.

Не думаю, що ці санкції США можуть спровокувати дії Ірану у відповідь, а, відповідно, і чергове загострення на Близькому Сході. Ми вже мали можливість спостерігати, як відповідав Іран на вбивство Сулеймані – відповідь була дуже обмеженою, локальною і очікуваною. А головне – ця відповідь була не радикальна. Адже іранці чудово розуміють, що спроби підвищити градус ескалації стануть подарунком Сполученим Штатам Америки. Враховують вони і те, що ситуація в самому Ірані вкрай складна: існує серйозний конфлікт між різними групами правлячої еліти, що чудово проявилося протягом останніх декількох місяців.

Плюс іранці зважають на зовнішні обставини: коронавірус, економічний спад через нього, спад активності і багато всього іншого. Все це не сприяє радикальним діям іранців у відповідь Штатам.

Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень

Читайте всі статті автора