Коли 28 лютого почалися американо-ізраїльські удари по Ірану, в Білому домі заявляли, що не планують затяжну війну та розраховують завершити активну фазу бойових дій впродовж кількох тижнів, можливо, протягом місяця. Але чи зможе президент США Дональд Трамп так швидко вийти з війни?
Проблема не лише в його бажанні - вона полягає у стратегічній пастці, в якій опинився американський президент. Схематично вона виглядає так: Ізраїль та США досягли відчутних операційних результатів, але іранський режим адаптується. Тиск не зламав систему - він її радикалізував. Це класичний ефект "загартування противника".
Тут ми стикаємося з ядерним чинником, який працює як обмежувач виходу.
Близько 440 кг збагаченого урану - це не просто цифра. Це аргумент проти будь-якого "заморожування" конфлікту: залишити режим із таким потенціалом означає лише відстрочити більшу загрозу.
Наявна дилема ескалації:
- Щоб нейтралізувати загрозу потрібна глибша ескалація.
- Глибока ескалація означатиме ризик хаотичного розпаду Ірану.
- А розпад Ірану - це не прозахідна стабільність, а тривала нестабільність (аналогія з Іраком чи Лівією очевидна).
Усе це відбувається на тлі закриття Ормузької протоки, що є потенційним тригером уже не регіональної, а глобальної економічної кризи.
Ситуацію ускладнює той факт, що всередині Ірану немає прийнятного партнера для перемовин, а партнери по НАТО не готові вв'язуватися в авантюру Трампа та Нетаньягу після року "витирання об них ніг".
Тому головна проблема на сьогодні - це відсутність того, що стратеги називають off-ramp (шляхом деескалації): немає переговорного партнера, немає коаліційної єдності, немає сценарію "перемоги", який не породжував би нових катастроф.
Ситуація структурно нестабільна, і логіка подій штовхає до подальшої ескалації незалежно від бажання сторін.
До цього варто додати ерозію союзницької бази, яка робить будь-яку тривалу кампанію ще вразливішою політично. Разом це нагадує динаміку, яку Барбара Тачман (американська історикиня) колись описала як "марш дурнів" - коли кожен крок логічно випливає з попереднього, але весь ланцюг веде до катастрофи.
Схоже, Дональду Трампу доведеться або змінювати своє ставлення до союзників та України, або продовжувати йти "дорогою дурнів", коли уряд діє всупереч власним інтересам, а курс зберігається, попри наростаючі докази провалу.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень
