Вже кілька днів російські воєнкори істерять про те, що Збройні сили України увійшли в Бєлгородську область РФ, та взяли там під контроль низку населених пунктів. Офіційно Генштаб ЗСУ повідомляв лише про те, що Військово-повітряні сили України днями завдали удару по російському командно-диспетчерському пункту Глотово (на захід від міста Бєлгород), "знищивши засоби зв’язку та технічне обладнання". Крім того, очільник Бєлгородської області В’ячеслав Гладков час від часу повідомляє про нальоти на регіон невідомих БПЛА…
Насправді усі ці події на Бєлгородщині демонструють, що ворог досі чомусь вважає: лінії фронту за російським державним кордоном для нього немає. Що мається на увазі? Дивіться, коли російські військові розміщують тили, наприклад, на Покровському напрямку, то розуміють: потрібно тримати дистанцію, приблизно, у 40 кілометрів від передової лінії. Бо інакше українці усе там розіб’ють, адже битимуть по логістиці. Натомість на російсько-українському кордоні, на території російських прикордонних областей, вони це застереження вже чомусь не сприймають. І зосереджують резерви – особовий склад, техніку, боєприпаси - вже значно ближче, іноді всього на 10 кілометрів від лінії зіткнення. Це якась дивна логіка, мовляв, це ж вже Росія-матушка, туди українці бити не будуть.
Як наслідок – на прикордонні, в тій самій Бєлгородській області, противник накопичує сили та готується до наступних ударів по Україні.
Ми ж, зі свого боку, маємо посилити удари по ворожих тилах. Тож не дивно, що з’являється інформація про знищення цілої низки складів боєприпасів, пунктів управління. Врешті, пішли до чортів два російські генерали... Росіяни мусять розуміти, що їх знищать і на російській території.
Другий момент: бєлгородські маневри та бойові дії на цьому напрямку, за аналогією з Курською операцією Сил оборони України, є превентивним ударом. Він потрібен, по-перше, для того, аби свіжі російські резерви, що звільнились після часткового відходу українських військових з Курщини, не опинилися на тій же Харківщині. По-друге, цей маневр може стати прелюдією до чогось більш серйозного.
Річ у тім, що якщо Росія повірить в можливість швидкого перемир’я, хоча це і малоймовірно, та вирішить припинити операцію на Донбасі, оскільки вона безуспішна, на її завершення потрібні будуть місяці. Далі РФ може швидко зіграти та розпочати створення так званого санітарного коридору. І Путін вже раніше чітко окреслив, що цей "коридор" росіяни бачать на Сумщині чи на Харківщині, або і там, і там.
На жаль Росія на суходолі й досі утримує ініціативу. А той, хто утримує ініціативу, зазвичай і диктує хід бойових дій.
Тож Україні в будь-якому разі потрібно буде реагувати. А ще краще – діяти на випередження.
Власне кажучи, угрупування противника, яке довгий час сковувалося Силами оборони України на Курщині, становить 70-80 тисяч військовослужбовців. Ці підрозділи потрібно розтягнути. Тож білгородські маневри цьому лише сприятимуть.
Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ"
