28 лютого в невизнаній "Придністровській республіці" відбудеться так званий з'їзд депутатів усіх рівнів. За його підсумком можливе "звернення" з проханням про "приєднання" до РФ.
Насправді це не перший подібний з’їзд в історії. У червні 1990 року відбувся їх перший з’їзд у селі Парки, а у вересні того ж року у Тирасполі. Ще один з’їзд був у січні 1991 року, а у вересні 1991 року наступний - четвертий… Рішення, які вони ухвалили тоді, дали імпульс подіям 1992 року. І я вважаю, що це була війна Росії проти республіки Молдова.
Після цих так званих з’їздів завжди відбувалися вкрай неприємні речі для Молдови. Зокрема, події в Дубоссарах, коли було взято комісаріат поліції. У червні 1992 року - трагічні події у Бендерах. Також криваві події у Тирасполі…
У 2006 році в ПМР провели "референдум", за результатами якого переважна більшість населення начебто висловилася за приєднання до РФ. І хоча тоді це нічим не завершилось, зараз вони знову намагаються провести подібний "захід", збираючи представників "влади".
Тому, звісно, є ризики. Головним чином, через те, що в ці ігри втягують громадян. Мовляв, рішення, які ухвалені на цих з’їздах, є законними для цієї частини республіки Молдова.
При цьому, нагадаю, фірми Тираспольського режиму працюють у Молдові вільно, не сплачують податки. Відкрили рахунки власних фірм у Кишиневі. Експортують власну продукцію до Європи. Самі також вільно виїздять до ЄС. Але події, які відбуваються протягом останніх півроку, доводять, що "елементи" в ПМР підпорядковуються Москві. В даному випадку, мова про те, що ШОР (проросійська партія, заборонена Конституційним судом Молдови) та більш дрібні партії виконають будь-який наказ з Москви…
Тому щось, безумовно, може відбутися. Владі Республіки Молдова та України не варто залишати ці події без уваги.
Моя особиста думка: ризик нової війни між Росією та Молдовою існує. Давайте згадаємо, що говорив Лавров зовсім недавно: "Росія буде захищати своїх громадян всюди, де вони знаходяться". Звичайно, до такої заяви треба ставитися серйозно. Десь за тиждень до початку війни в Україні був я на одній телепередачі, де обговорювалось нагнітання ситуації. Тоді я згадав про Лаврова, який говорив, що Росія - миролюбна країна, яка не збирається ні на кого нападати… Росіяни говорять одне, а відбувається зовсім інше: війна в 2014-му в Україні, війна в 2008-му в Грузії, війна в 1992-му в Молдові.
Зараз - те саме. З’їзд, про який ми говоримо, це провокаційний захід. Можливо, перевіряють, як відреагує влада у Кишиневі. І, мабуть, Росії цікаво спровокувати тут якусь подію, аби відволікти – і від допомоги, яку ми надаємо Україні (виходячи звичайно з наших можливостей), і від нашого руху до ЄС.
Ще один момент - Кремль намагається якось розворушити проросійські елементи у республіці Молдова. А вони тут доволі сильні. І події в Україні, звісно, впливають на це.
Мабуть, Кремль бажає відкрити ще один фронт. Можливо, це гучно сказано, але я вже зазначав, що нічого не відбувається просто так. В ПМР перебуває близько 15 тисяч місцевих військовослужбовців та 1,5-2 тисячі російських солдатів. І це доволі серйозна сила.
До речі, події у Тирасполі, які проходять під егідою експансіоністських інтересів Москви, дають реакцію і в Камраті (місто у Молдові, столиця Гагаузької автономії). Нагадаю, у 2014 році там теж відбувався "референдум", за підсумками якого більшість мешканців начебто проголосували за право на самовизначення. Але рішення про проведення було зупинене судом…
Тож зараз один Бог знає, що представникам ПМР диктуватиме кремлівський режим і як далеко він готовий зайти.
Кирило Моцпан, колишній депутат і екс-голова Комісії з національної безпеки Молдови
