Білорусь, якою рік тому прокотилися хвиля масових протестів через фальсифікацію результатів президентських виборів та проти режиму Лукашенка, зараз поступово перетворюється на концтабір. Якщо раніше хоча б курсували літаки між Білоруссю та Євросоюзом, і можна було відносно вільно вилетіти з країни, то тепер немає навіть цього. Якщо людині потрібно залишити територію Білорусі, то виїзд можливий тільки через Росію, бо кордони заблоковані.
Все це дуже нагадує концтабір.
Скільки протримається режим Лукашенка, сказати важко, оскільки його підтримує Росія – і фінансово, і морально, і матеріально (РФ постачає в Білорусь нафту, газ та інші товари). У такий спосіб Лукашенко, попри санкції Заходу, утримує свою владу і намагається дистанціюватися від факту, що торік він програв вибори, та робить усе, щоб усі думали, що він справді отримав 80% голосів. Уже минуло 27 років правління Лукашенка, але він намагається робити вигляд, що цілком нормально стільки років поспіль років керувати країною в центрі Європи.
У Білорусі понад 600 політичних в’язнів. І білоруси дуже залякані
Але це ненормально і рано чи пізно цьому буде покладено край.
У Білорусі понад 600 політичних в’язнів. І білоруси дуже залякані. Адже багато постраждалих та оштрафованих нізащо, наприклад, за біло-червоні шкарпетки чи труси, які висіли у когось на балконі. Останній жахливий інцидент, коли дали 15 діб за те, що людина на балконі повісила білі аркуші – суд оштрафував її за висловлення політичної позиції.
Конституція в Білорусі давно не діє. Лукашенко намагається розпочати конституційний процес, тобто запустити референдум, щоб змінити Конституцію. Але за цим дуже смішно спостерігати, тому що він говорить про необхідність зменшити повноваження президента, бо не відомо, якою буде нова людина, яка прийде на цю посаду після нього.
Білорусь застрягла у минулому. Але режим зміцнюється, а усілякі репресії посилюються. Все це нагадує Радянський Союз 80-х років, коли всі ресурси вичерпано, але влада намагається продемонструвати всьому світові, що вони ще начебто є. Однак кінець 80-х призвів до незалежності Білорусі, України і навіть Росії від СРСР уже в 1990-1991 роках. Тому я думаю, що й Лукашенку залишилося недовго. Але це все-таки залежатиме від білорусів.
Білоруська опозиція зараз, як і раніше, дуже розрізнена: є "стара опозиція", яка намагалася протистояти Лукашенку всі ці роки, є "нова опозиція", тобто Тихановська та інші люди, які протистоять Лукашенку після "виборів" 2020 року. При цьому "нова опозиція" також не є однорідною: є Тихановська і її команда, і є "тіньовий" прем’єр-міністр Павло Латушко, який сидить у Варшаві та очолює Національне антикризове управління (НАУ), хоча його ніхто не обирав, і він служив Лукашенкові довгі роки, як посол у Польщі, Франції та міністр культури…
Білорусь застрягла у минулому. Але режим зміцнюється, а усілякі репресії посилюються
Опозиція дуже неоднорідна, хоча всі її представники хочуть скинути Лукашенка. Але якогось організованого спротиву владі зараз немає, як не було його ніколи після приходу Лукашенка до влади. Якби була організована опозиція, вона б уже давно організувалася і скинула його.
Як такої політики в Білорусі немає, політичних сил – теж. Відповідно, немає і опозиції у тому сенсі, як її розуміють в Україні та інших цивілізованих країнах. Там є окремі групи людей, які намагаються щось зробити, щоб у Білорусі відновити демократію. Але при цьому демократію вони розуміють по-різному і діють, відповідно, по-різному, неузгоджено.
Втім, протести у Білорусі в тому вигляді, як торік, можливі і зараз. Це залежатиме від економічної та політичної ситуації, від дії санкцій, від спільних дій Євросоюзу та інших сусідів. Якщо будуть застосовані реальні санкції, то, можливо, це пришвидшить падіння режиму Лукашенка. Звісно, якщо Росія не захопить Білорусь і не створить чергову "республіку Крим" на білоруських землях. Адже союзна держава на папері залишається. Лукашенко намагається зберегти свою власну владу, і, якщо це поки що вдається зробити без Росії, він триматиметься за цю можливість. Якщо ж він попросить Москву про допомогу, це буде кінець його влади, і він не буде абсолютним монархом. Тож він не зацікавлений у союзній державі, і вона лишається поки що тільки на папері. Скільки ще так буде – прогнозувати важко.
Юрій Свірко, журналіст, білоруський політичний експерт
