Оголошені 22 жовтня санкції адміністрації Дональда Трампа проти російських нафтових компаній стали найжорсткішим кроком Вашингтона у цьому секторі за останні два роки. До чорного списку Міністерства фінансів США потрапили державна корпорація "Роснєфть", приватний холдинг "ЛУКОЙЛ" та понад тридцять їхніх дочірніх структур. І мова не лише про виробничі, а й про логістичні ланки - ті, які забезпечують видобуток, транспортування та морський експорт сирої нафти, тобто фактичну фінансову артерію російського бюджету.
Серед компаній, які підпали під обмеження, фігурують Lukoil Perm LLC, Lukoil West Siberia LLC і Lukoil Kaliningradmorneft - три ключові філії, що відповідають за видобуток нафти в основних басейнах країни. Разом вони щороку переробляють понад 40 млн тонн сировини, або близько 15% загального російського видобутку.
У санкційний список внесено Куйбишевський нафтопереробний завод, який має потужність понад 7 млн тонн і забезпечує пальним центральні регіони Росії. А також Rosnefteflot і Prime Shipping - операторів танкерного флоту, які контролюють перевезення нафти через Новоросійськ, Приморськ і Калінінград.
За оцінками партнерів Razom We Stand, аналітиків CREA, саме ці компанії забезпечують близько третини морських перевезень російської нафти, що дає Кремлю щонайменше 1,5-2 млрд доларів доходу на місяць.
Реакція ринку була миттєвою. На Московській біржі протягом перших годин після оголошення санкцій акції "ЛУКОЙЛа" впали на 3,4%, а "Роснєфті" - на 4,1%. Індекс Мосбіржі просів майже на 1,7%, знецінення капіталізації обох компаній сукупно перевищило 12 млрд доларів.
Однак на глобальному рівні санкції спричинили іншу реакцію - ціни на нафту різко зросли. Уже ввечері 22 жовтня котирування Brent піднялися на 4% - до 89 доларів за барель, а WTI - до 85,2 долара. Це - найбільше денне зростання за останні два місяці.
Експерти пояснюють таку динаміку "ефектом очікування": трейдери закладають у ціни ризик скорочення російської пропозиції, навіть якщо фізичні обсяги експорту поки не зміняться. Водночас ціна на Urals, основний сорт російської нафти, поки росте не дуже. А, за даними Міжнародного енергетичного агентства, Росія зараз постачає близько 7,2 млн барелів на день, тобто близько 10% світового експорту. Тож навіть незначне скорочення цього потоку може суттєво підняти ціни.
Довгострокові наслідки для російських компаній виглядають куди серйозніше. Нові обмеження означають втрату доступу до більшості західних фінансових інструментів і технологічних сервісів. А це - дуже цікаво.
Приміром, за 3 роки війни американський нафтосеріс SLB (колишній Schlumberger (Шлюмберже)) не те, що не пішов з Росії, а навіть розширив свою діяльність, всупереч тиску НГО (Business 4 Ukraine), дипломатів та окремих конгресменів.
SLB є провідним світовим постачальником технологій горизонтального та гідророзривного буріння (fracking, directional drilling), які дозволяють підвищувати дебіт свердловин і розробляти важковидобувні пласти - зокрема, у Західному Сибіру та Арктиці, де природний тиск у пластах низький. Також компанія забезпечує цифрові сервіси геофізичного моделювання і моніторингу родовищ - програмні комплекси Petrel, Techlog і DELFI, які дозволяють моделювати поклади у 3D-форматі, визначати оптимальні точки буріння та керувати процесом у режимі реального часу. І ще SLB постачає насосно-компресорне обладнання, системи цементування, каротажні прилади й технології вторинного видобутку (enhanced oil recovery), без яких неможливо підтримувати стабільний видобуток на старих родовищах…
Нарешті, SLB має унікальні технології для шельфових і арктичних операцій, включно з автономними підводними буровими модулями й аналітичними системами контролю тиску - те, що російські компанії не можуть самостійно виробляти. Саме тому навіть часткова присутність Schlumberger у Росії означала збереження технологічної "кисневої подушки" для галузі. Тож моє особисте сподівання - нарешті SLB з Росії приберуть!
Заборона на транзакції через американські банки блокує розрахунки у доларах, а відмова страхових клубів від покриття російських танкерів може зробити транспортування дорожчим на 15–25 доларів за тонну.
Але тут не все так просто - долар при розрахунках з КНР та Індією вже давно не використовується. А страховка відбувається не в західних компаніях.
Проте, за оцінками аналітиків Oxford Energy Institute, навіть часткове блокування фінансових і логістичних каналів може знизити нафтові доходи Росії на 80–100 млн доларів на день, що дорівнює приблизно 30–35 млрд доларів на рік (для розуміння: у 2024 році експорт нафти та газу приніс російському бюджету близько 240 млрд доларів, або 38% усіх державних доходів).
Російські економісти більш обережні у прогнозах. Вони оцінюють прямі логістичні втрати у 5–7 млрд доларів на рік, однак визнають, що реальна цифра може бути вищою, якщо ЄС і Велика Британія синхронізують свої санкційні списки з американським…
Отже, попри гучність рішення, експерти як у США, так і в Європі визнають його обмежений характер. "Роснєфть" і "ЛУКОЙЛ" давно не мають прямих контрактів із американськими контрагентами, а більшість їхніх експортних угод обслуговуються через банки в Китаї, Індії, ОАЕ та Туреччині. Без запровадження вторинних санкцій проти покупців російської нафти - передусім індійських та китайських нафтопереробників - нові обмеження залишатимуться радше політичним сигналом, ніж економічним ударом.
Проте ефект санкцій має різноспрямований характер.
З одного боку, потенційне скорочення обсягів продажу може поступово обмежити експортні доходи Росії, особливо якщо вторинні санкції ускладнять логістику для "тіньового флоту".
З іншого боку, вже наявне зростання цін на нафту може частково або навіть повністю компенсувати втрати у фізичних обсягах експорту (підвищення середньої ціни Brent на 4 долари (при збереженні нинішніх обсягів експорту) приносить Росії додатково близько 28 млн доларів щодня).
Таким чином, крок Вашингтона є радше попереджувальним жестом, що демонструє готовність США повернутися до активнішої санкційної політики у сфері енергоресурсів. Реальний вплив стане відчутним лише у випадку, якщо Сполучені Штати зможуть переконати своїх союзників приєднатися до обмежень, а також запровадять контроль за покупцями російської нафти поза межами "великої сімки".
Інакше нові санкції ризикують залишитися лише символічним нагадуванням про те, що фінансова та логістична ізоляція Росії залишається незавершеною.
