В Білгородській області РФ знову неспокійно – місцеві Telegram-канали повідомляють, що населені пункти Шебекіно, Муром, Нова Таволжанка перебувають під обстрілами. Трохи раніше російські добровольці з легіону "Свобода Росії" і "Російського добровольчого корпусу" здійснили рейд в Грайворонський район Білгородської області. Попри те, що в українській розвідці заявляли, що прорив добровольцями кордону РФ був "спецоперацією"самих росіян, останніми днями дуже багато іноземних експертів почало говорити, що рейди в Білгород можуть бути поганими для України. Мовляв, після цього росіяни консолідуються і мобілізуються. Але це дурість.
По-перше, росіяни вже мобілізовані і готові до продовження війни. Протягом останніх місяців у них утворився "консенсус", при якому приблизно 50% населення гарантовано підтримують мобілізацію. При цьому, навіть серед вікової категорії 18-24 майже третина говорить, що мобілізація - це добре. Простіше кажучи, їх не потрібно консолідовувати, вони вже мають усталене рішення.
У росіян немає емпатії до своїх військових
При цьому головне завдання пересічного росіянина - не попасти під мобілізацію. Але якщо ти попав, включається фаталізм та мазохізм, які зводяться до ключової формули: "Ти одягнув військову форму - дорівнює ти отримав білет на смерть". У росіян немає емпатії до своїх військових. Військовий - це з іншого світу, куди бажано не потрапити. Але якщо вбивають людину у формі, в цьому немає нічого ні поганого, ні хорошого. Це неминучість.
По-друге, росіяни чітко стали розуміти, що цілі, так званої СВО (спеціальної військової операції) не досягнуті (тільки трохи більше третини вірить, що тут все добре), але вони продовжують говорити, що все розвивається в правильному напрямку (дві третини росіян вважає, що країна рухається в правильному напрямку). Простими словами, вони змирилися з тим, що відбувається, і стараються абстрагуватися від проблем.
Поки росіяни готові миритися з тим, що відбувається.
Російська пропаганда останні п’ятнадцять місяців проводила один найважливіший для російської влади наратив: "Головне, що не стало гірше і ми (росіяни) не повернулися в 90-ті". На жаль, поки він спрацював. І поки росіяни готові миритися з тим, що відбувається. Активності російського легіону в Білгороді не перетворюють цю війну у народну. І не перетворять.
По-третє, найприємніший для нас момент – росіяни почали вважати Запорізьку та Херсонську області своїми, хоча ще кілька місяців тому їм було плювати на це. Зараз вони не хочуть їх віддавати. Проте, в цьому питанні є й позитив. Якщо вони відчують, що краще відмовитись від цих територій і зберегти обличчя, вони легко погодяться їх обміняти на щось інше. Але тут час працює не на нас.
По-четверте, в режим очікування перейшов і Володимир Путін. Це характерний для нього стан, коли він не знає, що робити, і не може зіграти в підняття ставок. Що він чекає? Він сам не знає. Він чекає перемоги Трампа, сварок в Україні, чудес від "Трійці" Рубльова і так далі. У нього зараз немає цілей у цій війні. Станом на зараз ціль війни - чекати, поки ця ціль з’явиться.
У Путіна зараз немає цілей у війні. Наразі ціль війни – чекати, поки ця ціль з'явиться
Російське суспільство, в цілому, також розуміє проблематику й відчуває повну невизначеність майбутнього, але боїться самому собі зізнатися, що це шлях в нікуди. І чомусь мені здається, що в середньостроковій перспективі вони навряд це зроблять.
Традиційно, росіяни все ще вірять у непереможність російської армії, чекають чуда, але готові змиритися з певними поразками. Однак за пересічного росіянина все має все вирішити влада.
Вадим Денисенко, виконавчий директор аналітичного центру "Український інститут майбутнього"
