Є конфлікти, аналоги яких в історії знайти дуже важко, якщо не сказати неможливо. Саме такою стала війна в Ірані, яка почалася 28 лютого з ізраїльських та американських бомбардувань.
Тегеран готувався до неї десятиліттями.
Якщо вірити іранським ЗМІ, ще станом на початок березня він запустив понад 500 балістичних і крилатих ракет, а також близько 2000 безпілотників. Схожі дані оприлюднили американські та ізраїльські джерела.
Йдеться про величезний арсенал, серед якого були як відносно прості балістичні ракети "Фатех-110" (дальність досягає 300 км), так і набагато потужніші "Хорремшехр-4" із дальністю близько 2000 км.
Були навіть пуски "Фаттахів", які самі іранці називають "гіперзвуковими", що, як нескладно здогадатися, є черговою спекуляцією на новомодній тематиці.
Втім, важливі не гучні назви, а наслідки іранських атак. А вони виявилися екстраординарними – настільки низькою ефективність далекобійної зброї, ймовірно, не була ще ніколи.
Станом на середину березня Іран, використавши весь свій ракетно-дроновий арсенал, зміг вбити… сім американських військових.
Ще шість військовослужбовців США стали жертвами зіткнення двох літаків-заправників над Іраком.
США не втратили жодного корабля. Жоден ізраїльський або американський винищувач не було збито противником, хоча в результаті дружнього вогню з боку винищувача F/A-18 ВПС Кувейту американці втратили три ударні літаки F-15E.
Для порівняння, навіть під час блискучої в усіх сенсах операції "Буря в пустелі" США та їхні союзники втратили близько 75 літаків та гелікоптерів. Загинуло більше сотні американських військових.
Ера інформації (або, точніше, дезінформації) диктує свої правила гри. Широку публіку цікавлять не цифри, а ефектні картинки у ЗМІ.
Сьогодні інтернет буквально завалений фотографіями руйнувань і пожеж, спричинених, зокрема, падіннями уламків і влучаннями зенітних ракет, які намагалися знищити іранські "Шахеди". Були і поодинокі (у масштабах великої війни) випадки прильотів іранських засобів ураження у країнах Перської затоки, що пропаганда РФ намагалася показати як "слабкість оборони США".
Проте це видача бажаного за дійсне. Адже спорадичні терористичні акти режиму аятол проти мирних громадян і цивільних суден не можна вважати військовою стратегією. Це всього лише жест відчаю режиму, який гниє на очах.
Щодо втрат самого Ірану, то тут ситуація прямо протилежна тій, яку можна бачити у Ізраїлю та США.
Ще на початку війни Ісламська Республіка залишилась без воєнно-політичного керівництва. Іран втратив весь свій флот, а також майже всю авіацію, яка ще здатна була літати. Було знищено до 80% систем ППО, а також левову частку пускових для ракет, якими обстрілювали Ізраїль.
Темпи запусків іранських балістичних ракет знизилися з понад 350 пусків 28 лютого до близько 25-ти десятого березня. Запуски дронів йшли тією ж кривою: їхня кількість впала з понад 800-та до близько 50-ти.
Цю динаміку підтверджують мешканці Ізраїлю.
"За ці два тижні було кілька серйозних обстрілів, але все ж руйнувань менше, ніж під час минулої війни в червні 2025 року, залпи слабші. Вночі як пощастить, було 3 ночі, коли ми кілька разів спускалися до підвалу, але в основному раз за ніч або жодного разу. За добу в середньому 5-7 разів тривоги. На півночі складніша ситуація через Хезболлу", – говорить агенції УНІАН громадянин Ізраїлю Станіслав Боковенко, який раніше переїхав туди з України.
Таким чином, теза росіян щодо "ракетно-безпілотного блиску" Ірану не витримує жодної критики, адже на практиці він виявився звичайним пшиком. Єдине, чим реально може похвалитися Тегеран, це – номінально велика кількість виготовлених дронів і ракет.
За підрахунками фахівців, всього на початку кампанії Іран мав близько 2500 балістичних ракет. Ракетний потенціал Ірану був значний, але не "необмежений", як про це розповідали кремлівські медіа. Війна значною мірою прорідила ці арсенали. За кілька тижнів війни Іран втратив левову частку воєнного потенціалу, який накопичувався із 1979 року, коли до влади прийшов аятола Хомейні.
Причини фактичної поразки режиму криються не лише у характеристиках окремих військових виробів.
Настільки жахливий результат міг стати лише наслідком системних провалів, які не могли з’явитися "просто так".
Експерти звертають увагу на те, що Іран був буквально пронизаний ізраїльською агентурою. Остання, за словами блогера-аналітика Ігаля Левіна, могла "проштовхувати всілякі ідіотські проєкти, шизомілітаристську нісенітницю та іншу марну галіматню".
Але це принципово нічого не змінює, адже, як відомо, обманюється лише той, хто хоче бути обманутий.
Незалежно від впливу ізраїльських спецслужб, режим аятол сам планомірно йшов до військової катастрофи, крок за кроком наближаючи свій "День Д". Завдяки самовпевненості і нездатності тверезо оцінювати власні сили.
Проте Іран не перший і не останній, хто припускається таких помилок. У світі існує принаймні одна країна, яка має всі шанси повторити події останніх тижнів. Мова про Росію.
У РФ та Ісламської Республіки багато спільного – набагато більше, ніж може здатися на перший погляд.
Обидві країни ненавидять США та Ізраїль. Обидві будують (або будували) свою альтернативну "вісь", де вони виступали лідерами. Обидві в кінцевому рахунку опинилися в ізоляції і змушені були розраховувати лише на власні сили.
Росія відрізана від передових західних технологій, маючи змогу отримувати лише електроніку минулих поколінь, використовуючи сірі схеми.
Це посилює відставання російського ОПК, яке з кожним роком стає все більшим – подібно до того, як це було у випадку із Іраном, який останніми роками лише деградував.
Мова, зокрема, про винищувачі, які сьогодні є ключовим елементом безпеки (не враховуючи, звісно, ядерну зброю).
Росія вже відстає від Заходу на ціле покоління. Якщо США та їхні союзники сьогодні мають понад 1200 винищувачів п’ятого покоління F-35, то Росія все ще робить ставку на четверте, а саме – глибоко модернізовані Су-27.
Виробництво винищувача "п’ятого покоління" буксує – минулий рік "Об'єднана авіабудівна корпорація" взагалі завершила без офіційних поставок нових Су-57 Повітряно-космічним силам РФ.
Схожі проблеми спостерігаються з далекобійними засобами ураження.
Якщо на папері крилата ракета Х-101 "відповідає кращим світовим зразкам", то на практиці є аналогом старих версій американських "Томагавків".
Без технології стелс російську ракету легко виявити, а отже, можна перехопити, не докладаючи великих зусиль. Новий російський "Виріб 30" проблему не вирішує, а являє собою лише чергову спробу ще більше здешевити виробництво Х-101.
Навіть сьогодні, станом на 2026 рік, Росія не має нічого подібного до малопомітної американської ракети AGM-158 JASSM, хоча остання сама вже доволі стара.
Москва не має прямих аналогів європейських SCALP-EG/Storm Shadow, якими Україна нещодавно розбила завод промислової електроніки "Кремній ЕЛ" у Брянську – один із ключових російських виробників електроніки для ракетних установок і БпЛА.
Список можна продовжувати нескінченно.
Дехто з фахівців вважає, що Росія є одним із світових лідерів у технологіях дронів, але це стосується лише окремих напрямків, наприклад FPV.
Водночас у Кремля все дуже погано з так званими MALE, або середньовисотними безпілотниками з великою тривалістю польоту (простіше кажучи, аналогами MQ-9 Reaper). Їх критично мало, а ще вони поступаються західним БпЛА. Те саме, до речі, стосується і морських дронів.
У випадку із бронетехнікою, якою колись так пишався СРСР, Росія відстає від Заходу на десятиліття: росіяни втрачали танки, бронетранспортери та БМП тисячами, причому ще до "революції дронів".
Загалом, дивуватися немає чому. Приклади Ірану та РФ лише черговий раз демонструють, що авторитарна країна третього світу не здатна виробляти сучасну зброю. Якщо на її території і з’являються вдалі зразки, то це відбувається не завдяки, а всупереч існуючій системі.
В широкому сенсі всі режими персональної диктатури схожі (хоча Іран – це не стільки класична диктатура, скільки теократична монархія). Майже всі вони полюбляють потьомкінські села, бутафорію, показуху та просто крикливий "кітч".
Життя в таких країнах – нескінченний парад на честь "Улюбленого керівника", умовного Кім Ір Сена. Коли головним є не забезпечити свою армію всім необхідним (нехай воно буде і закордонного виробництва), а привселюдно показати "досягнення" вітчизняного ОПК.
Якщо Китай принаймні намагається рухатися уперед, копіюючи західні рішення, то Росія і Іран з головою поринули у військово-промисловий ескапізм, породивши на світ таких чудовиськ, як "Посейдон", "Армата" та корвет "Сулеймані", який на практиці виявився черговою плавучою мішенню.
Історія жорстока і нетерпима до режимів, існуючих у паралельному всесвіті вигадок та брехні. У випадку з Іраном реальність вже розставляє крапки над "і". Черга за Росією.
Ілля Ведмеденко
