29 грудня генеральний прокурор Віктор Пшонка таємно зібрав у своєму відомстві колегію, щоб дати оцінку численним закидам у політичному переслідуванні опозиції. Колегія, на яку не запрошували ані журналістів, ані навіть операторів слухняних телеканалів, дійшла прогнозованого висновку про відсутність політичних підстав для арешту колишніх керівників держави.
Суспільство дізналося про їхній міжсобойчик з прокурорами та керівництвом МВС і СБУ лише з прес-релізу Генеральної прокуратури.
Політичний мотив проведення колегії ГПУ очевидний. Однак, мабуть, після публікації моєї статті прокурори зберуться на нову колегію і постановлять, що попередня колегія була проведена виключно для захисту прав людини (всі ми знаємо, як звуть цю людину), і жодної політики тут шукати не слід.
Пан Пшонка зробив своєму відомству ведмежу послугу. Суспільство не складається з наївних дурників, як комусь хотілося б. Офіційне спростування політичного характеру репресій проти опозиції буде сприйнято за принципом, який давно сформулював Бісмарк: «нічому не вір, доки не надійде офіційне спростування».
Втім, і без офіційних спростувань все гранично зрозуміло.
Юлії Тимошенко інкримінують розтрату коштів, отриманих Україною за Кіотським протоколом, та порушення при закупівлі автомобілів в рамках програми «Сільська медицина». «Розтрата» нібито виявилася в тому, що екологічні гроші були витрачені на виплату пенсій, а автомобілі для сільської медицини не були повноцінними машинами швидкої допомоги.
Відповідно до статті 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Отже, виплата пенсій за рахунок вільних бюджетних коштів – законна процедура, яка неодноразово використовувалася (в тому числі, урядом Януковича) і не має прямого стосунку до екологічних інвестицій – віднині є «суспільно небезпечним діянням», чи не так, панове прокурори? Бо Держказначейство не списало жодної копійки зі спеціальних рахунків, на які було переведено екологічні гроші, і міжнародний аудит підтвердив це.
А коли на селі лікар не має можливості навіть приїхати до тяжко хворого на виклик – чи не повинен уряд забезпечити йому хоча б звичайну машину? Бо автомобілями швидкої допомоги кожне село не забезпечиш, дуже дорого...
Навіть 1000 спеціальних медичних транспортних засобів на базі машини "Opel Combo" стали справжнім порятунком для пацієнтів багатьох, в першу чергу, сільських медичних установ. Краще вже закупівля таких авто, до речі – на кредитні гроші, надані австрійським урядом – аніж мільйони додаткових гривень із нашого бюджету, які спрямувала команда Януковича на лікування чиновників у «Феофанії». Краще б вже профінансували лікування деяких «прокурорських» в лікарні імені Павлова...
Юлія Тимошенко працювала прем’єр-міністром у безпрецедентно важких умовах світової економічної кризи. Вона контролювала в кращому випадку половину уряду. Президент Ющенко за допомогою нормативних актів блокував урядові рішення, в тому числі – через Раду національної безпеки та оборони України, секретарем якої досі працює соратниця Януковича Раїса Богатирьова. Свою лепту боротьби проти уряду Тимошенко вніс і Національний банк, «дітище» двох Вікторів. А головні правоохоронні органи, які покликані боротися із корупцією, контролювали Ющенко (СБУ) та Янукович (ГПУ). Цікаво, чому тоді вони не схопили за руку «злочинців», яких репресують зараз?
Виконання соціальних зобов’язань є одним із головних завдань уряду. Навіть з точки зору криміналіста, законні дії уряду Юлії Тимошенко є правомірними, до того ж, є заходами, зробленими в умовах крайньої необхідності. Відповідно до статті 39 Кримінально-процесуального кодексу не вважаються злочином дії, які були покликані відвернути ще більшу загрозу та які були скоєні для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує суспільним інтересам чи інтересам держави. Своєчасна виплата пенсій є суспільним інтересом, адже, за Конституцією, людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Невиплата пенсій поставила б під загрозу життя мільйонів людей!
На тлі надуманих звинувачень Тимошенко у корупції дії теперішніх урядовців просто шокують. Нахабно перекачуються бюджетні кошти на рахунки сина Азарова, Клюєва, Близнюка та інших. Навіть лавочки для метро закупляються у «своїх людей» за ціною, десять разів вищою за їх собівартість. Загалом, усі витрати на «Євро-2012» ростуть неймовірними темпами, і всім добре відомо, у кишенях лідерів якої правлячої партії ці гроші осідають в кінцевому рахунку.
Поки лідерку опозиції по шість годин допитують у ГПУ за «суспільно небезпечну» виплату пенсій, цікаво подивитись, що ж у наших прокурорів вважається безпечними для суспільства діяннями. Для цього достатньо почитати в архіві новин усі повідомлення зі словосполученням «не виявлено складу злочину».
Виявляється, цілком безпечно для суспільства друкувати необліковані «додаткові тиражі» бюлетенів на місцевих виборах та влаштовувати інші фальсифікації. Безпечними для суспільства визнано дії працівників державної охорони, які зламали телекамеру «занадто настирному» журналісту. Влітку харківські прокурори визнали цілком безпечною для суспільства криваву розправу над захисниками парку імені Горького. Я майже впевнений, що закупівлю лавочок у метро по 65 тисяч гривень теж визнають безпечною для суспільства.
У нас юристи звикли вертіти законом, як дишлом; словосполучення «верховенство права» у стінах каральних міліцейсько-прокурорських органів давно звучить як анекдот.
Можливо у діяльності Юлії Тимошенко і були якісь прорахунки. Не помиляється той, хто нічого не робить. Але, попри усі спроби влади щось «нарити» або підтасувати, жодними документами так і не підтверджено, що Тимошенко поклала у свої кишеню хоч копійку державних грошей.
Одіозний прокурор Андрій Вишинський в книжці «Теорія судових доказів у радянському праві» відстоював принцип повного і всебічного дослідження доказів, без якого вина підсудного не може вважатись доведеною. Однак застосовувати цей принцип у «справах про державну змову» він не радив. Навпаки, радив чіплятися за слова підсудних і вибивати з них зізнання («царицю доказів») будь-якою ціною. За такі теоретичні побудови, а також за яскраве ораторство на процесах «ворогів народу» Вишинський отримав сталінську премію.
Прах Вишинського давно покоїться в урні у кремлівській стіні, але його послідовники досі керуються принципом політичної доцільності у правосудді. На жаль, одним з цих послідовників є чинний генеральний прокурор Віктор Пшонка. І справа навіть не в тому, що обидва свого часу обіймали керівні посади у комуністичній партії радянського союзу. Справа в тому, що обидва без докорів совісті заплямували честь мундира і знехтували законами, коли погодилися бути сліпим знаряддям розправ над опонентами правлячої політичної хунти.
Тепер питання в тому, чи погодиться суспільство стати заляканою та екзальтованою масовкою на «судових» спектаклях а-ля Вишинський. Безперечно, люди мають підстави звинувачувати всіх політиків (і тих, що при владі, і тих, що в опозиції) у негараздах нашої держави. Більше того – якщо спитати у себе «Що я зробив для України?», винними виявляться не тільки політики...
Якщо оцінювати діяльність уряду Юлії Тимошенко з точки зору мирного часу, безумовно оцінка може бути не надто високою. Та якщо враховувати обставини (світову економічну кризу та політичну ситуацію в країні), Юлія Тимошенко зробила максимум із того, що могла. Навряд чи комусь вдалося б більше.
Тимошенко вдалося не допустити дефолту України, врятувати країну від банкрутства, вчасно виплачувалися пенсії і зарплати бюджетникам і під кінець свого прем’єрства забезпечити перехід економіки від кризового падіння до зростання.
Як би не спокусливо виглядала пропозиція влади забути все добре, а за негаразди призначити винних і показово розтерзати в науку для нащадків, кожній мислячій людині очевидно, що піддаватися цій спокусі не варто і дуже небезпечно.
Бо принесення жертв з надією збільшити врожай у наступному році – це варварська, язичницька практика, повернення до дикості.
Бо зневага до закону і політична розправа над опозицією неминуче розв’яже руки силовикам, і завтра вони арештують кожного з нас за будь-яку вільну думку чи сміливий вчинок.
Не можна підміняти державне будівництво і роботу над помилками архаїчним пошуком «ворогів народу»!
Андрій Павловський, народний депутат
