Учасники переговорів зі створення “помаранчевої” коаліції повинні або відмовитися від будь-яких контактів із пресою до остаточного підписання всіх необхідних документів або ж довірити спілкування зі ЗМІ спеціально уповноваженим особам.
Публічні дії учасників переговорів нагадують найкращі п’єси Ежена Іонеску. Суперечливі, взаємовиключні, а іноді й відверто абсурдні заяви лідерів блоків, голів партій, їхніх заступників, міністрів, уповноважених та неуповноважених осіб, прес-секретарів, голів прес-служб та навіть рядових працівників партійного апарату заводять процес створення коаліції в глухий кут. З цього можна зробити два висновки.
Перший — учасники переговорного процесу не володіють методами та засобами політичної комунікації та зв’язків із громадськістю, що призводить до абсолютно непередбачуваних наслідків — коли через одне необережне слово учорашні домовленості стають недійсними. Партійні функціонери занадто полюбляють красуватися перед телекамерами та бути ньюзмейкерами, через що ситуація поступово, але впевнено набуває статусу незворотної.
Другий висновок напрошується сам собою: весь цей інформаційний хаос створюється свідомо — причому всіма учасниками переговорів. І кожна сторона при цьому переслідує власну мету. Одні просто не бажають створювати “помаранчеву” коаліцію, інші намагаються закріпити віртуальний імідж “ображених”, здобутий на виборах, ну а треті — просто бажають відновити підмочену під час останньої кампанії репутацію.”
Якби політики по-справжньому хотіли створення “помаранчевої” коаліції, то повинні були б повністю відмовитися від контактів з пресою. Узагалі краще було б, якби їх, як під час виборів Папи Римського, закрили на кілька днів в одному приміщенні — думаю, Україна давно вже була б із коаліцією.
Валерій Кучерук, Агентство моделювання ситуацій
