Для 85,4% громадян України телебачення лишається головним джерелом інформації про суспільно-політичне життя країни.
Це випливає з даних всеукраїнського дослідження «ЗМІ та свобода слова», яке проводилось Інститутом Горшеніна з 20 жовтня по 3 листопада у рамках програми соціологічних досліджень 2008 року «Проект країни».
У висновках, переданих агентству УНІАН, експерти Інституту Горшеніна зазначають, що переважна більшість респондентів щоденно дивляться телевізор, віддаючи перевагу новинам та інформаційним програмам (67,3%). При цьому більшість опитаних цілком довіряють центральному телебаченню (52,3%), тоді як місцевому телебаченню довіряють менше половини респондентів (41,2%). На думку експертів, це свідчить про інерційність радянського мислення з його вірою в авторитет центрального телебачення.
Понад 50% опитаних мають змогу дивитися у гарній якості лише 7 загальноукраїнських телевізійних каналів («Інтер», «1+1», «Новий канал», СТБ, ICTV, ТРК «Україна» та УТ-1/«Ера»). Усі інші канали, що позиціонують себе як загальноукраїнські, насправді лишаються певною мірою регіональними. В Інституті Горшеніна зауважують, що більшість респондентів не мають доступу до кабельного телебачення, а самі користувачі розділені за рівнем доходів і територіальною ознакою.
Більшість користувачів кабельного телебачення мешкають у східних областях України (Донецька, Дніпропетровська, Луганська) та у Києві і належать до фінансово забезпеченої верстви населення.
Згідно з результатами дослідження, респонденти, головним чином, обирають той чи інший канал через зручний час трансляції, тоді як об’єктивна подача інформації важлива лише для 19,2% опитуваних. Серед інших причин вибір респондентами телевізійного каналу вмотивований довірою до каналу (22,4%) та зрозумілим поданням інформації (22,5%). Більшість респондентів негативно ставляться до реклами на телебаченні (69,8% опитаних перемикають канал під час рекламного блоку).
Для більшості (56,5%) не має значення мова програми, але більшість тих, для кого мова передачі має значення, мешкають на сході та заході України, а також у Криму, що свідчить про певну поляризацію українців щодо мовного питання. Проте в цілому, згідно з результатами дослідження, мовне питання не є першочерговим принципом поділу України на західну та східну частини. Окрім того, більшість опитуваних вважають, що не існує проблеми розколу України на східну та західну, що підтверджує і той факт, що хоча українською та російською мовами розмовляють вдома рівна кількість респондентів, все ж переважна більшість опитаних (73,7%) вважає, що кожний громадянин України повинен володіти державною мовою.
Результати дослідження демонструють, що друковані ЗМІ не здатні конкурувати із телебаченням як головним джерелом інформації про події в Україні. Більшість опитаних не передплачує газети, а сукупна частка тих респондентів, хто або зовсім не купує газети, або купує один раз на тиждень, становить 66,7%. Вочевидь, вважають експерти, друковані ЗМІ не здатні оперативно задовольнити прагнення українців отримати свіжі суспільно-політичні новини.
Інтернет також не є для українців визначальним джерелом інформації, адже в Україні регулярно Інтернетом користуються, як показують результати дослідження, лише забезпечені люди, тоді як держава не здатна забезпечити розповсюдження мережі в учбових закладах та селах. Окрім цього, лише 20,1% опитаних схильні довіряти сайтам новин в Інтернеті, тоді як переважна більшість респондентів взагалі вагається з відповіддю на це питання, що певною мірою свідчить на користь того факту, що більшість українців або не користуються Інтернетом взагалі, або користуються досить нерегулярно.
*** Всеукраїнське соціологічне дослідження «ЗМІ та свобода слова» було проведене Інститутом Горшеніна в рамках програми досліджень 2008 року «Проект країни» з 20 жовтня по 3 листопада у 129 населених пунктах України (63 міста і 66 сіл).
Всього, згідно із маршрутною вибіркою, з урахуванням основних соціально-демографічних характеристик населення України, було опитано 2004 респонденти, які репрезентують доросле населення України, віком від 18 років.
Квотами у виборці були: вік, стать, освіта і тип населеного пункту, в якому мешкає респондент.
Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-2,4%.
