Днями побачила світ нова книга Оксани Забужко “Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”, на котру так давно очікували шанувальники й котра стала завершальною частиною умовної трилогії про чільні постаті українського красного писемства – Т. Шевченка, І. Франка та, відповідно, Лесі Українки.
З цієї нагоди 20 квітня у рамках Другого Весняного київського книжкового відбулася ярмарку пре-конференція Оксани Забужко.
За словами пані Забужко, приводом, причиною для створення цього твору стала ситуація культурного здичавіння, спопсовіння духовного простору, котра склалася в Україні на початку 2004 року. Тому, зізналася пані Оксана, цю книгу не можливо було не написати.
За той короткий час, котрий “Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій” вдалося провести на “широку публіку”, її вже встигли охрестити “інтелектуальним детективом”. Проте сама авторка наголошувала на тому, що все ж акцентувати в цьому словосполученні варто на епітеті, а не на озву чуваному слові. Хоча письменниця повідомила, що вона радше б назвала свій останній витвір словесного мистецтва “романом із книгами”, “ романом із текстами”, або ж словами польської письменниці О. Токарчук “мандрівка людей книгою”.
Пишучи Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”, Оксана Забужко намагалася вирішити одне з найскладніших питань сьогодення: яким же чином ми , українці, дійшли до такого стану духовного, морального зубожіння. Авторка навела яскравий приклад виродження української культури, котрий просто таки навів жах на аудиторію. Колись в історії мав місце такий факт – у Росії часів Сталіна тридцять років не перевидавали Достоєвського. Що це були за часи, ми всі сьогодні чудово розуміємо. Та що ж тоді можна сказати про Україну, коли вже тридцять років її книгарні не бачили нововиданих творів Лариси Петрівни Косач?!
Також пані Забужко акцентувала, що її нова книга присвячена не лише життєвому й творчому шляхові Лесі Українки. Це, за її словами, подорож шляхами європейської лицарської культури, яку ми втратили зі смертю великої письменниці. “Вихлюп передсмертної краси й сили” – так схарактеризувала зникнення з плину буття покоління Лариси Петрівни Косач-Квітки, генерації останніх інтелігентів та аристократів на теренах нашої держави. Дослідження українського лицарства – один з основних мотивів, що живуть на більш ніж 600 сторінках Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”.
