Гюнтер Грасс. Фото з сайту wikipedia.org |
Цей алегоричний переказ історії Німеччини ХХ століття у 1979 році був екранізований режисером Фолькером Шлендорфом. Фільм одержав головний приз Каннського кінофестивалю — "Золоту пальмову гілку", а також "Оскара" як кращий іноземний фільм.
Німецькі умонастрої середини ХХ століття – тема і двох наступних романів Грасса: "Кішки-мишки" 1961 року і "Собачі роки" 1965 року продовжують соціально-критичну і гротескну лінію "Бляшаного барабана".
Пізніші твори письменника присвячені подіям сучасної ФРН: це романи "Під місцевим наркозом", "З щоденника равлика", "Камбала", "Вигадки", "Щур".
У 1999 році Гюнтер Грасс став лауреатом Нобелівської премії. Офіційне формулювання "за що?" звучало так: "за те, що його грайливі й похмурі притчі освітлюють забутий образ історії".
На життєвому шляху письменника траплялися і круті віражі: трохи більше року тому в інтерв`ю німецькій газеті письменник зізнався, що в юності служив у військах СС. Численні звинувачення письменника, що прославився саме своїми антифашистськими настроями, вже сьогодні забуті громадськістю: у рамках святкування ювілею в Німеччині відкривається музей Гюнтера Грасса.