Курс гривні залежить від курсової стратегії, яку обирає керівництво країни, передусім – уряд і національний банк. В Україні обрали стратегію «плаваючого курсу», яка, по суті, означає самоусунення Кабінету міністрів та НБУ від курсової політики – як ринок вирішить, так і буде.

Тоді виникає логічне питання - навіщо нам наш центробанк, якщо він самоусувається від виконання однієї з трьох найголовніших функцій, для виконання яких він існує як інституція: забезпечення стабільності курсу національної грошової одиниці?

Одна з причин жахливого стану української економіки – неправильна грошова політика та постійна девальвація гривні

Від наших посадовців лунають різні заяви. Так, голова парламентського комітету з питань фінансів Гетманцев говорив про те, що немає нічого страшного в падінні гривні на 10%. Водночас міністр економіки Ігор Петрашко заявляв, що курс має зупинитися на позначці 27-28 гривень за долар. Подібні заяви свідчать про те, що ці посадовці або дуже ангажовані нашими експортерами, яким девальвація гривні на руку, або вони просто не розбираються в елементарних постулатах ефективної економічної політики держави. Один із постулатів такої політики – забезпечення стабільності курсу національної грошової одиниці, і це є основою загальної економічної стабільності та прогнозованого економічного росту.

Якщо стабільності курсу немає, і відбувається постійна девальвація національної валюти, то в підсумку маємо плачевний стан економіки країни. Тобто одна з причин жахливого стану української економіки – неправильна грошова політика та постійна девальвація гривні.

Якщо ми вирішили вкотре, у 25-ий раз, стрибнути на «старі граблі» в курсовій політиці, то ми будемо знецінювати гривню до 27 гривень за долар, до 30-ти, а ще краще експортерам було б, якби курс становив 40 або 50 гривень за долар.

Але в якому становищі тоді будуть громадяни України, які отримують доходи в гривнях та всі українські підприємства, які також отримують дохід у гривнях, а не в іноземній валюті? Стан буде, як і сьогодні – плачевний.

Економіка держави не повинна працювати на експортерів і обслуговувати їхні інтереси

Протягом останніх днів гривня поступово просідає. Думаю, що відбувається саме те, про що сказав президент Зеленський, якому все це, очевидно, хтось «нашепотів»: курс на рівні 25-26 гривень за долар це вже занадто, це надто міцна гривня, і насправді вона не мусить такою бути – не буде нічого поганого, якщо вона буде під 30. Зрозуміло, що президент не орієнтується в економіці та грошово-кредитній політиці, і сам він такого вигадати не міг, а, значить, такі думки йому хтось навіяв. А «нашепотіти» подібні посили могли експортери та їхні представники, які зацікавлені у знеціненні гривні хоч до 100 гривень за долар. Тому що, продаючи за валюту певний обсяг продукції, наприклад, за мільярд доларів, п’ять років тому вони мали 8 мільярдів гривень, а зараз, нічого не роблячи, не збільшуючи виробництво, за той самий обсяг продукції на той самий мільярд доларів, вони мають 27 мільярдів гривень. Причому витрати у них – гривневі, і вони не зросли в 3,5 рази, тому, звісно, їм вигідніше, аби курс був 30, 50 або й більше.

Втім, економіка держави не повинна працювати на експортерів і обслуговувати їхні інтереси. Тим більше, якщо враховувати структуру нашого експорту: це, в основному, сировина. Не можна працювати всією країною і девальвувати гривню заради сировинного експорту, який, до того ж, держава підтримує відшкодуванням ПДВ, а, крім того, всі експортери масово використовують офшорні схеми, ухиляючись від податків. Але ми працюємо на експортерів тричі: через курс, через відшкодування ПДВ і через дозвіл працювати їм з офшорами.

Нинішня курсова політика в Україні пояснюється або непрофесійністю урядовців економічного блоку, або їхньою службою в інтересах фінансово-промислових груп

Крім всього іншого, міністр економіки Петрашко говорив про те, що укріплення гривні, яке ми спостерігали у 2019 році – до 23,5 гривень за долар, заклало падіння української промисловості і падіння ВВП. Ці слова можна пояснити тільки повною професійною непридатністю цього чиновника, який не розуміється на елементарних речах економічної політики та економічних процесів. Бо, якщо дотримуватися такої логіки, виходить так: чим більше ми девальвуємо гривню, тим кращим буде стан нашої промисловості. Однак гривню ми девальвували протягом усього періоду її існування, але, скажіть, яким є стан нашої промисловості? Якби все було так, як говорить Петрашко, наша промисловість була б найуспішнішою у світі…

Отже, нинішня курсова політика в Україні пояснюється або непрофесійністю урядовців економічного блоку, або їхньою службою в інтересах фінансово-промислових груп, які орієнтуються на експорт, або одне та інше разом.

Андрій Новак, кандидат економічних наук, голова Комітету економістів України