Курчат, як відомо, по осені рахують. Саме такий термін відведено на конкретизацію «глибокої» інтеграції української і російської економік. Київські домовленості президентів двох країн уряду України і Росії повинні «оформити» в угоди. Опісля їх ще раз підверстають на засіданні міждержавної комісії, яка планується на вересень-жовтень, а потім ідеям дадуть путівку в життя. Знаючи принципи роботи влади, абсолютно зрозуміло, що крім паперової роботи, перед нашими чиновниками стоїть абсолютно конкретне завдання – підготувати грунт для «посадки». Тобто, потрібно за цей час розібратися з підприємствами, поділити участь, забрати те, на що надійшло замовлення, передати те, що просять. Іншими словами, до кінця літа все має майже запрацювати. Виходячи зі швидкості відновлення співпраці, план може бути виконаний дочасно. Але не варто сумувати, для нас настають цікаві часи - надивимося, наслухаємося і наговоримося. Шкода, що все розраховане на літо, адже війна війною, а відпустка – за розкладом. Народ може відхреститися від великої політики під час запливу в море. Єдине, що заспокоює – ще до відпустки, якщо ви не їдете прямо зараз, ситуацію підігріє саміт глав урядів країн-учасниць СНД. Він відбудеться 21 травня у Санкт-Петербурзі. Навіть місце проведення спонукає до прискорення – а раптом Аврора вистрілить.
Не хвилюйтеся, все буде, як хочуть...
Прем`єр-міністр Микола Азаров на цей форум покладає великі надії. «Ми поставили перед собою мету найближчим часом повернутися до рівня ВВП, який був у нашій країні у 1990 році. Нагадаю, що в Санкт-Петербурзі зберуться керівники урядів саме тих держав, завдяки ринкам яких і створювалася значна частина нашого ВВП, на які була орієнтована наша промисловість», - сказав Н.Азаров. На його думку, наступив час «від споглядання втрат перейти до політики відновлення цих ринків для вітчизняних виробників».
Ось вам і посил – не хвилюйтеся, мовляв, підприємства інтегруємо і ринки до «об`єднань» підготуємо. А готувати колег по Співдружності – добряча морока. Наприклад, згадані угоди Києва і Москви розписані на 14 пунктів. Йдеться про енергетику, авіабудування, транспортування нафти через територію України, машинобудування, суднобудування (думаю, не варто повторюватися – про це говорилося тисячу разів). Як відзначив заступник глави Адміністрації Президента України Андрій Гончарук, Президенти не визначили конкретних термінів підготовки цих угод. Але при цьому уточнив, що «деякі з них можуть бути підготовлені до наступного засідання українсько-російської міждержавної комісії, яке відбудеться в жовтні-листопаді 2010 року».
Статут російською...
Не перераховуватимемо знову усі добросусідські угоди, звернемо увагу на ще одну цікаву тему – СНД, зокрема, на статут цієї організації. Як відзначив директор Департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин, Міністерство закордонних справ України не розглядає сьогодні питання про ратифікацію Україною статуту СНД, але не виключає такої можливості в майбутньому.
За його словами, партнери України не ставлять питання про ратифікацію статуту СНД. «Але якщо дійсно ми побачимо, що якісь принципово важливі для нашої економічної, соціальної, гуманітарної сфери питання ми не можемо вирішити, не будучи фактично членом СНД через те, що не ратифікували статут, то, звичайно, це питання розглядатиметься. На даний час у нас немає підстав з цим поспішати, оскільки це не заважає працювати в рамках СНД», - сказав О.Волошин.
***Співдружність Незалежних Держав (СНД) створена в грудні 1991 року. У прийнятій декларації учасники Співдружності заявили про свою взаємодію на засадах суверенної рівності. СНД об`єднує: Азербайджанську Республіку, Республіку Вірменія, Республіку Білорусь, Республіку Казахстан, Киргизськую Республіку, Республіку Молдова, Російську Федерацію, Республіку Таджикистан, Республіку Узбекистан і Україну. З серпня 2005 року Туркменістан вийшов з дійсних членів СНД і одержав статус асоційованого члена-спостерігача. З грудня 1993 по 18 серпня 2009 року до складу СНД входила Грузія.
У вересні 1993 року глави держав Співдружності підписали Договір про створення Економічного союзу для формування загального економічного простору. У 1995 році були підписані Угода про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній областях чотирьох країн (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія) і Угода про створення Співтовариства Суверенних Республік у складі Білорусі і Росії із створенням відповідних координаційних органів. Рішенням Міждержавної Ради чотирьох країн (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія) в лютому 1999 року Республіка Таджикистан визнана повноправним учасником Митного Союзу.
У жовтні 2000 року глави держав п`яти країн (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан) підписали Договір про заснування Євразійського економічного співтовариства. У даний час Вірменія, Молдавія і Україна мають статус спостерігача при ЕврАзЕС. 25 грудня 2005 року до цієї організації приєднався Узбекистан.
У вересні 2003 року чотирма країнами – Білорусією, Казахстаном, Росією і Україною – було підписано угоду про формування ЄЕП (Єдиного економічного простору).
Взаємодія країн в рамках Співдружності Незалежних Держав здійснюється через її координуючі інститути (статутні органи, виконавчі органи і органи галузевої співпраці СНД).
Тепер дещо про значущість ратифікації Статуту СНД. Україна є співзасновницею Співдружність, але Статут організації дотепер не ратифікувала, тому формально ми залишаємося лише спостерігачами, а не членами «клубу за інтересами».
Росія вже не раз заявляла про свій рішучий намір зайнятися реформуванням СНД. Дійсно, життєздатність організації на сьогодні знаходиться на нульовому рівні. За весь час існування Співдружність не змогла перейти від декларацій до справ, не був створений режим вільної торгівлі, не відбулося реформування митних відносин та інше, інше, інше. У принципі, для багатьох СНД є чимось на кшталт тіні СРСР. Створене буквально на ідеях Росії при першій-ліпшій можливості залишитися царем, формальне об`єднання колишніх республік щороку знаходиться на стадії реанімації. Знаючи «наполегливість» північної сусідки, не варто сумніватися, що за свій «оплот» вона триматиметься чіпко, з урахуванням перекроювання газового ринку, все більшого послаблення зв`язків з азіатськими пострадянськими країнами (наприклад, Туркменія не збирається ставати повноправним членом СНД, видно, свого газу вистачає) і «співпраці» з ЄС. Особливо зручна ситуація назріла, коли в Україні відбулася зміна влади. А вона, на відміну від влади Ющенка, який був категорично проти північного вектора – його цілком влаштовувала роль України в об`єднанні як спостерігача, – тяжіє, як видно з того, що відбувається, якраз до старих зв`язків, які цілком влаштовують могутній олігархічний клан з його тісними надро-метало-нафтовими відносинами. До того ж, 2010 рік для задоволення амбіцій Росії на руку – вона головує в Співдружності.
Тому натяк МЗС – мовляв, якщо ситуація продемонструє, що без Статуту «грати» в СНД не можемо, то про питання подумаємо – слід читати так: скажуть – ратифікуємо. Схоже, увійшовши «повнокровно» до СНД, ми почнемо думати про ЄЕП і так далі. До речі, Статут – це не хухри-мухри, абсолютно реальний документ, який прописує норми поведінки в СНД як в економічній, політичній, так і в оборонній сферах. У принципі, немає нічого страшного в його розділах і статтях, але багато пунктів, з урахуванням «головнокомандуючого», насторожують.
Наприклад, Розділ III. Колективна безпека і військово-політична співпраця. Стаття 12 свідчить: «У разі виникнення загрози суверенітету, безпеці і територіальній цілісності одного або декількох держав-членів або міжнародному миру і безпеці держави-члени негайно приводять в дію механізм взаємних консультацій з метою координації позицій і вживання заходів для усунення загрози, включаючи миротворчі операції і використання у разі потреби Озброєних Сил у порядку здійснення права на індивідуальну або колективну самооборону згідно статті 51 Статуту ООН. Рішення про спільне використання озброєних сил ухвалюється Радою глав держав Співдружності або зацікавленими державами-членами Співдружності з урахуванням їх національного законодавства».
Начебто, немає нічого особливого у тому, що друзі по альянсу допоможуть у важку годину один одному. Але, знову ж таки, коли б не доброзичливий характер «друга». Якщо уважніше вчитатися і пригадати різні конфлікти, на щастя, за нашим кордоном, то висновок легко зробити.
Що ж до економіки, то і тут не без нюансів. Так, в Розділі V. Співпраця в економічній, соціальній і правовій сферах в Статті 19 відзначається: «Держави-члени співпрацюють в економічній і соціальній сферах за наступними напрямами:
- формування загального економічного простору на базі ринкових відносин і вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили;
- координація соціальної політики, розробка спільних соціальних програм і заходів щодо зниження соціальної напруженості у зв`язку з проведенням економічних реформ;
- розвиток систем транспорту і зв`язку, а також енергетичних систем;
- координація кредитно-фінансової політики;
- сприяння розвитку торговельно-економічних зв`язків держав-членів;
- заохочення і взаємний захист інвестицій" і т.д.
Ми чудово знаємо, що таке формування загальних «систем». Якщо ще не до кінця відчули, то переконаємося з часом, як із суверенної, ну хай не так суверенної, як такої, що намагається стати суверенною, ми перетворимося на повністю незалежну державу – від своїх же бажань і потреб. Особливо з урахуванням того, що один з постулатів Статуту свідчить – «робочою мовою Співдружності є російська мова». Варто щне щось додавати?
P.S. Саме лідерство Росії, радше, її бажання чого б це не коштувало посідати тільки цю позицію при всіх розкладах, м`яко кажучи, насторожує всіх, хто начебто розуміє вигоду від партнерства з такою, чого приховувати, справді могутньою державою. Здавалося б, дружи і не сумуй. Коли б не одне але – командний тон в дружбі не припустимий, а допомога повинна бути відкритою і чесною.
Є, правда, варіант. У тому ж Статуті прописані принципи виходу з організації. Але, як кажуть, вхід – рубль, вихід – десять.
Нана Чорна (УНІАН)
