Мейзе. 4 жовтня. УНІАН. В бельгійському містечку Мейзе неподалік від Брюсселю відкрилася виставка українських художників. На ній представлені роботи п’яти малярів та одного українського скульптора. Незвичайність цієї виставки в тому, що організувати її вирішили дві родини: одна – українська за походженням, але бельгійська за громадянством, інша ж – повністю бельгійська.

 

Відео дня

“Наші знайомі 5 років тому вперше вирішили поїхати в Україну і, тому що вони бельгійці, вони не знали української мови, ми взяли їх з собою”, - розповідає одна з організаторів виставки Ганна Дибайло-Шпинда. “Ви знаєте, наша дружба так і розпочалася. І якось, коли ми сиділи у нас в хаті і їли український борщ, виникла ідея зробити українську виставку”, - розповідає вона.

Ганна каже про себе, що вона продукт імміграції, і, хоч і народилася в Бельгії, однак продовжує постійно бувати в Україні і глибока закохана в українську культуру: чи то народну, чи то сучасне мистецтво. “Мені здається, що Україна живе за рахунок своїх робітників, бізнесменів – це дуже важливо, але країна залишиться в пам’яті прийдешніх поколінь лише завдяки мистецтву”, - додала вона.

На відкриття виставки прибули українські дипломати та керівництво міста. “Сьогодні ми можемо не лише подивитися на роботи українських художників, але й поспілкуватися з ними, зрозуміти їх образ мислення, врешті-решт, краще зрозуміти Україну”, - заявив відкриваючи виставку перший секретар Посольства України в Бельгії та Люксембургу Олег Александров. Радник Посольства Олександр Мороз зазначив, що виставка, з одного боку, дуже цікава, а з іншого – має велике значення для того, щоб Україну більше впізнавали в Європі. “Тут бачать, що українське образотворче мистецтво є невід’ємною складовою частиною європейського культурного простору. Крім того, бельгійці мають можливість побачити, що Україна цікава, і вони відкривають Україну для себе

Василь Федорук в Бельгії не вперше, бо виставлявся вже і з персональними виставками, і з колективними в різних містах цієї, як він саме каже “симпатичної” країни. “Чого очікує художник? В першу чергу симпатичної реакції глядача. Ну а далі, відповідно, якщо хтось захоче щось придбати – так то теж непогано”, - поділився він своїми планами від виставки в Мейзе.

Для скульптора Любомира Яремчука запрошення взяти участь у виставці прийшло несподівано. “Я представив роботи, які були у мене останні, тому що пропозиція була несподівана, але я відгукнувся позитивно. Тут роботи, які я виконав в мармурі: мармур рожевий, білий італійський, є пісковик, вапняк, і роботи вибрані камерного плану, такого лаконічного”, - пояснив він.

Ольга Федорук, готуючись до виставки вирішила представити на ній роботи на дві основні теми: картини з серії Мадонни, та картини на теми природи. “Я сподівалась і розраховувала на сприйняття бельгійських глядачів. У мене є невеличка серія Мадонни, і це тема над якою я довго працювала, думаю, вона близька всім людям, і тема природи, яка теж дуже близька мені, і думаю, це – глобальна тема, яка буде зрозуміла всім”, - розповіла Ольга. “Виставка – це обмін культурними цінностями, обмін думками, світосприйняттям. Мені хочеться, щоб тут побачили, як ми українці бачимо та сприймаємо світ, і щоб ми знаходили щось спільне”, - продовжила художник.

Відвідав виставку і Посол України при Європейському Союзу Андрій Веселовський. Оглянувши експозицію він теж висловив жаль з приводу того, що Україна досить мало просуває своє мистецтво за кордоном.

А.В.: Один з організаторів виставки досить вірно сказав, що Україна себе не демонструє в рамках ЄС в плані культури. Ми намагаємося сюди пробитися якимись речами, де ми, якщо не більш конкуренті, то малопомітні. У сфері культури, і в сфері музичній, і в живописі, Україна цілком може стояти сьогодні на рівні з найбільш багатими і розвиненими країнами Європейського Союзу. На жаль, продовжує діяти залишковий принцип, культура мистецтво десь на останньому місці дома, і тому наша культура сюди не доходить, хіба що зусиллями окремих ентузіастів. Всякі ентузіасти врешті-решт знеохочуються, коли не бачать реальної допомоги чи то з боку держави, чи то багатих меценатів. Тому використовувати обидві ці можливості – і державні можливості, і меценатів – вкрай необхідно, і цим треба займатися якомога швидше. Тому що культуру вдома, в Україні, якщо її не годувати, в буквальному розумінні цього слова, ці художники, ці поети, музиканти не будуть відповідно фінансово винагороджуватися – вони зникнуть поступово.

Сьогодні я якраз отримав важку дуже звістку для мене – помер відомий в Україні поет Ігор Римарук, мій хороший приятель з давніх часів. Знаєте, боюся, дивитися навіть в Інтернет – скільки про нього напишуть, про те, що він жив, як творив, був дуже обдарованою і талановитою людиною, і от, помер. Скільки з’явиться повідомлень? Боюся, їх з’явиться дуже мало. І що тим одним повідомленням в УНІАН на тому все і закінчиться. А Ігор Римарук був значно більш важливою фігурою, ніж тривалі дебати в наших установах, чи якісь зведення з фронту польових робіт. І от це відображає той стан культури, якій ми маємо в Україні. Звичайно, є зрушення, ми стаємо багатше останнім часом, але цього ще дуже і дуже мало.

* * *

Виставка в Мейзе триватиме до 19 жовтня. Загалом на ній представлені роботи шести українських художників. Крім тих, з якими нам вдалося поспілкуватися під час відкриття виставки, це ще й Сергій Міхновський, Володимир Маляренко та Орест Скоп.

Сергій Воропаєв, Мейзе-Брюссель