Тепла зима та рання весна роблять кліщів активними раніше. Окрім того, нині їх частіше можна зустріти не лише в лісах, а й у парках і скверах міст. Інфекціоніст Лариса Мороз розповіла УНІАН, як захиститися, коли варто йти до лікаря після укусу та чи справді кліщі мають "улюблену" групу крові.
Як тепла зима впливає на чисельність і активність кліщів? Чи справді вони стають активними раніше і надовше та коли тепер варто починати остерігатися укусів?
За словами медика за умови теплої зими та ранньої весни кліщі справді активізуються раніше - вже на початку або в середині березня.
"Якщо холодний період року скорочується, тривалість їхньої активності зростає. Відповідно, підвищуються й ризики укусів. Причому не лише в лісах, а й у містах - у парках, скверах та зелених зонах, адже популяція кліщів загалом збільшилася. Одна із причин - це те, що у містах майже не проводять дезінсекцію - зелені зони рідко обробляють спеціальними розчинами, які знищують кліщів та інших комах", - каже Лариса Мороз.
При цьому, каже лікар, у міському середовищі кліщі майже не мають природних ворогів. Додатково впливає потепління клімату: підвищення середньорічної температури розширює ареал поширення кліщів і подовжує період їхньої активної життєдіяльності.
Чи зросли ризики від укусів кліщів у містах, а не лише в лісах і парках? Наскільки небезпечні двори, парки та сквери?
"Так, безумовно. Як я вже зазначила, раніше чисельність і поширення кліщів були значно меншими. У регіонах, де вони траплялися найчастіше, регулярно проводили профілактичні заходи. Наразі не завжди належно доглядають за територіями: газони вчасно не підстригають, те саме стосується і парків та скверів, тож їх з легкістю можна підхопити й там, у ліс для цього виїздити зовсім не обов'язково", - каже інфекціоніст.
Які хвороби найчастіше переносять кліщі в Україні? Чи зростає ризик бореліозу та кліщового енцефаліту після теплої зими?
"В Україні поширені кліщі різних видів, однак найбільшу небезпеку становлять вірусні інфекції, зокрема кліщовий енцефаліт. Водночас ця хвороба є ендемічною лише для двох регіонів - Криму та Волинської області, де можливі поодинокі випадки зараження", - зазначила лікарка.
На решті території країни, за її словами, основним захворюванням, яке передається через укуси кліщів, є хвороба Лайма (системний кліщовий бореліоз) і за інформацією медика, кількість інфікованих нею зростає щороку.
Крим і Волинь виокремлюють ж тому, що саме там поширені інші види кліщів і специфічний вірус. Це типова особливість ендемічних інфекцій - коли збудник і його переносник трапляються лише в певній місцевості.
"Що стосується підвищення ризиків ураження через теплу погоду, то щодо кліщового енцефаліту, зв’язку фактично немає. А ось ситуація з бореліозом інша: що довше триває період, сприятливий для активної життєдіяльності кліщів, то вища ймовірність, що за свій життєвий цикл вони інфікуються бореліями й стають небезпечними для людини", - пояснила вона.
Чи правда, що кліщів стало більше, чи ми просто частіше їх помічаємо? Що кажуть спостереження та статистика?
"Точної статистики, на жаль, немає, але візуально кліщів справді стало значно більше. Водночас зараз більше говорять про хворобу Лайма й активно попереджають людей оглядати себе після перебування на природі. Через це кліщів частіше виявляють. Раніше траплялися випадки, коли пацієнти зверталися до лікарів лише через тиждень або навіть два після укусу, бо просто не помічали кліща на тілі", - каже медик.
Тож вища настороженість частково може пояснюватися тим, що медичні працівники активно проводять інформаційну роботу й постійно наголошують на ризиках. Водночас, лікарка ще раз наголосила, що з року в рік помітно зростає кількість звернень до медиків після укусів кліщів.
Коли потрібно звертатися до лікаря після укусу? Які симптоми є тривожними?
За словами інфекціоніст, звернутися до лікаря бажано якомога раніше - ще до появи будь-яких симптомів. За потреби медик призначає профілактичне лікування.
"Воно короткочасне - зазвичай триває лише один день і спрямоване на те, щоб запобігти розвитку захворювання. Якщо ж минуло кілька днів чи навіть тижнів і в місці укусу або поруч з’являється кільцеподібне почервоніння, яке поступово збільшується, тоді необхідно негайно звернутися до лікаря та починати лікування. У такому разі терапія вже тривала - близько 10–14 днів", - пояснила вона.
Також після укусу кліща вона не радить витрачати час на лабораторні дослідження комахи, а одразу звертатися за медичною допомогою.
Якого запаху бояться кліщі? Чи ефективні спреї від кліщів? Коли, куди і скільки їх треба бризкати?
Плануючи похід на природу, рекомендується використовувати спреї, які відлякують комах, і наносити їх на відкриті ділянки тіла. Важливо пам’ятати, що кліщі найчастіше перебувають у траві та низьких кущах, тому одяг має бути максимально закритим: довгі штани краще заправляти в шкарпетки або високе щільне взуття, а верхній одяг - з довгими рукавами, наголосила медик.
При цьому спреєм слід обробляти не лише шкіру, а й місця можливого проникнення кліщів - зони між взуттям і штанами, манжети, краї одягу. Після прогулянки лісом або лісосмугою потрібно вдома ретельно витрусити одяг, бажано на світлому тлі, щоб легко помітити кліща. Також слід уважно оглянути себе й тих, хто був поруч, після чого прийняти душ.
"Що стосується спреїв-відлякувачів, точний їхній склад я назвати не можу, але активна дія забезпечується спеціальною хімічною речовиною, яка відлякує кліщів і комах. Вона має досить різкий, не зовсім приємний запах і порушуює їхні сенсорні системи. Іншими словами, спрей робить шкіру та одяг "невидимими" або "неприємними" для комахи", - пояснила лікарка.
Яку групу крові люблять кліщі? Загалом, кого кліщі кусають частіше?
Існує поширена думка, що певна група крові нібито приваблює кліщів, але насправді це не так. Немає жодних доказів, що когось вони кусають частіше за інших. Те саме стосується комарів - популярні міфи про "улюблену" групу крові комах не підтверджуються науково, зазначила Лариса Мороз.
Мороз Лариса Василівна - доктор медичних наук, професор, завідувачка кафедри, головний інфекціоніст Вінницької області.
Авторка 247 наукових праць, співукладачка довідника з інфекційних хвороб і співавторка профільних підручників. Її наукові дослідження присвячені вірусним захворюванням, зокрема хронічним гепатитам та ВІЛ/СНІДу. Активна учасниця міжнародних конференцій, викладає лікарям-інтернам спеціальність «Інфекційні хвороби».
