Вчені з США виявили, що схема роботи генетичного коду одного з одноклітинних організмів, Euplotes crassus, відрізняється від роботи генетичного коду більшості інших живих організмів. Результати дослідження група вчених з Університету Небраски під керівництвом Вадима Гладишева, публікують у статті в журналі Science.
Генетична інформація більшості живих істот на Землі "записана" у їхніх клітинах у вигляді ДНК. Виняток становить частина вірусів, однак багато вчених не вважають їх живими. З мови ДНК інформація "перекладається" на мову білків - довгих молекул, що складаються з амінокислот і виконують велику частину функцій організму. "Переклад" проходить у два етапи. На першому на базі певних ділянок ДНК синтезуються більш короткі молекули РНК. Далі РНК "прочитується" особливою молекулярною машиною - рибосомою, яка і відповідає за синтез білків.
Рибосома дізнається не окремі складові частини РНК - нуклеотиди, - а їхні трійки, які отримали назву кодонів. Кожен кодон кодує тільки одну амінокислоту. Вважалося, що це правило, яке забезпечує однозначності кодування, яких неухильно дотримуються всі живі організми.
Автори дослідження описали істоту, яка є винятком.
У одноклітинного організму Euplotes crassus один з кодонів відповідає відразу двом амінокислотами - цистеїну і селеноцистеїну. У генетичному коді (який однаковий для більшості живих організмів), не існує окремого кодона для селеноцистеїну. Зазвичай за цю амінокислоту "відповідає" особливий кодон, який має у ланцюгу РНК місце, де необхідно припинити синтез білка. Якщо за цим кодоном слідує певна послідовність нуклеотидів, то він "починає" кодувати селеноцистеїн.
Дослідники визначили, що у E. crassus працює схожий механізм. Для того, щоб кодон цистеїну "перетворився" у кодон селеноцистеїну, також необхідна присутність певної послідовності нуклеотидів. Дослідники показали, що ця послідовність нуклеотидів може впливати на кодон цистеїну не тільки у клітинах E. crassus, але також у клітинах інших організмів. Деталі впливу послідовності на вибір, який повинен "зробити" кодон, вчені мають намір вивчити у найближчому майбутньому.
Робота Гладишева і його колег показує, що навколишній світ більш різноманітний, ніж прийнято вважати, і що навіть догми, які вважаються непорушними, можуть бути переглянуті.
