Нове дослідження показало, що деякі "вічні хімічні речовини", які зустрічаються практично скрізь у нашому повсякденному житті, пов'язані з раком щитовидної залози.
Деякі пер- і поліфторалкільні речовини (PFAS), широко відомі як "вічні хімікати" через їхню стійкість до руйнування в навколишньому середовищі, пов'язані зі збільшенням початкового ризику діагностики раку щитоподібної залози на 56%. Про це йдеться в новому дослідженні, опублікованому в журналі eBioMedicine, пише Newsweek.
Ці хімічні речовини PFAS мають міцний зв'язок вуглець-фтор, що запобігає їх легкому руйнуванню в навколишньому середовищі, а це дозволяє їм зберігатися протягом багатьох років. Оскільки ці "вічні хімікати" використовуються в широкому спектрі товарів, включаючи посуд із антипригарним покриттям, упаковку харчових продуктів, водовідштовхувальний одяг і брудовідштовхуючі тканини, хімікати PFAS можна знайти в питній воді, побутовому пилу і навіть в крові людини.
Тепер дослідники медичного центру Mount Sinai у Нью-Йорку кількісно оцінили зв'язок між хімічною речовиною PFAS - перфтороктансульфоновою кислотою (n-PFOS) і ризиком раку щитовидної залози.
"Наскільки нам відомо, це перше дослідження на людях, яке вивчає зв'язок між впливом ПФАС та ризиком діагностики раку щитовидної залози", - сказала Маайке ван Гервен, співавтор статті та директор з досліджень відділу отоларингології Медичної школи Ікана в "Маунт-Сінай".
"Унікальність цього дослідження полягає в тому, що ми змогли виміряти PFAS у зразках крові, взятих приблизно в той же час, коли в учасників дослідження був діагностований рак щитоподібної залози, і в зразках крові, зібраних приблизно за вісім років до року до того, як у них був діагностований рак щитоподібної залози. Це означає, що ми можемо розглядати PFAS як потенційний фактор ризику раку щитоподібної залози", - говорить ван Гервен.
Дослідники розглядали зв'язок між кількістю PFAS у плазмі крові людей та діагностикою раку щитовидної залози, використовуючи біобанк BioMe, пов'язаний з медичними записами в медичній школі Ікана. У ньому було вивчено 88 пацієнтів із раком щитовидної залози та 88 пацієнтів з контрольної групи без раку тієї ж статі, раси, віку, статусу куріння та ІМТ [індексу маси тіла]. Дослідники вивчали, як рівні восьми хімічних речовин PFAS відрізняються між двома групами.
Вони виявили, що n-PFOS призводить до збільшення ризику раку щитовидної залози на 56 відсотків. Існує також позитивний зв'язок між ризиком раку щитовидної залози та впливом інших ПФАС, включаючи розгалужену перфтороктансульфонову кислоту, перфторнонанову кислоту, перфтороктилфосфонову кислоту та лінійну перфторгексансульфонову кислоту.
"Наші результати показують, що ваш ризик раку щитовидної залози збільшується на 56 відсотків, коли рівень лінійного PFOS, виміряний як інтенсивність через нецільовий аналіз, який ми використовували, подвоюється. Таким чином, зі збільшенням рівня впливу ваш ризик діагностики раку щитовидної залози збільшується. Цей результат є значним, а це означає, що його не можна пояснити просто випадковістю. Це перше дослідження, яке виявило настільки значний зв'язок між впливом лінійного PFOS і діагнозом раку щитовидної залози", - сказала ван Гервен.
"У підгрупі учасників дослідження, у яких вимірювання PFAS в крові були зібрані за кілька років до встановлення діагнозу, ми виявили кілька інших ПФАС, пов'язаних з раком щитовидної залози. Рівні ризику для цих інших хімічних речовин PFAS були подібними, але важливо зазначити, що цей підмножинний аналіз проводився на меншій кількості учасників, тому нам потрібно повторити ці дослідження у більших популяціях", - додала вона.
Хоча збільшення ризику на 56% звучить страшно, важливо знати, що це означає 56-відсоткове збільшення початкового ризику: наприклад, якщо початковий ризик становив 1%, збільшення на 56 відсотків призведе до ризику на 1,56%, а не до ризику на 57 відсотків.
Інші хімічні речовини PFAS в достатку зустрічаються в нашому повсякденному житті, у тому числі в одязі.
"PFAS - це хімічні речовини, які виробляються з 1940-х років і використовуються в різних галузях промисловості та споживчих товарах, включаючи посуд із антипригарним покриттям, брудовідштовхуючу тканину та вогнегасну піну", - сказала ван Гервен.
"Першими хімікатами PFAS, які були вироблені, були PFOA (ПФОК) і PFOS (ПФОС). На початку 2000-х великі американські хімічні компанії погодилися припинити виробництво PFOA та пов'язаних з PFOA хімічних речовин. Це не означає, що виробництво PFAS знизилося. Навпаки, було розроблено і продовжує вироблятися багато нових хімічних речовин PFAS", - додає ван Гервен.
За даними Агентства з реєстрації токсичних речовин та захворювань США, раніше було встановлено, що високий рівень деяких інших ПФАС пов'язаний із підвищеним рівнем холестерину в крові та артеріальним тиском, зниженням імунітету та підвищеним ризиком розвитку деяких видів раку, наприклад, раку нирок або яєчок.
"Через всюдисущу присутність PFAS у нашому середовищі, включаючи воду, ґрунт та продукти харчування, майже все населення піддається впливу щодня, і тому важко повністю уникнути впливу",- сказала ван Гервен.
"Наші результати важливі для підвищення загальної обізнаності про потенційний вплив PFAS на наше здоров'я, у тому числі серед медичних працівників і політиків. Підвищена обізнаність може бути виправданою для людей, які піддаються ризику більш високого впливу PFAS. Національні академії наук, інженерії та медицини (NASEM) рекомендують проводити тестування на PFAS з подальшим тестуванням функції щитовидної залози у людей з високим рівнем впливу PFAS", - додала ван Гервен.
Вічні хімікати - інші новини по темі
Як повідомляв УНІАН, раніше експерти ООН закликали заборонити групу небезпечних хімічних речовин, які містяться у виробах зі шкіри, тканинах, посуді з антипригарним покриттям, папері та чорнилі для принтера.
Зокрема, перфторгексановая сульфонова кислота (ПФГСК), її солі і споріднені сполуки представляють серйозну загрозу здоров'ю людини, а також навколишньому середовищу, але активно використовуються у виробництві багатьох споживчих товарів. ПФГСК можуть чинити негативний вплив на діяльність нервової системи людини, мозку, ендокринної системи і щитовидної залози.
