За результатами дослідження виявилося, що рифаміцин і рифапентин значно знижують концентрацію препарату у крові.
Бедаквилін дозволений до застосування для лікування туберкульозу з множинною лікарською стійкістю. Це - перший протитуберкульозний засіб нового класу, схвалений за 40 років.
Бедаквилін метаболізується цитохромом P450 (CYP) 3A4 до менш активного метаболіту М2. Час полуелімінації препарату надзвичайно тривало - близько 5-6 місяців, що ускладнює вивчення лікарських взаємодій. Рифаміцин і рифапентин в даний час використовуються в схемах лікування туберкульозу, вони дозволяють скоротити тривалість терапії. Обидва препарати є потужними індукторами цитохрому CYP3A4.
Дані про фармакокінетику бедаквиліну і М2 були отримані в дослідженні I фази, що включало 32 випробовуваних, кожен з яких отримав тільки 2 дози препарату або 2 дози препарату і багаторазові дози рифаміцинів або рифапентину. Забір біозразків для аналізу проводився через 14 днів після прийому кожної дози бедаквиліну.
Прийом препарату разом з рифаміцином значно збільшував кліренс бедаквиліну - 4,78 раз (відносна стандартна помилка 9,10%), а спільне використання з рифапентином - 3,96 раз (відносна помилка середньої 5,00%). Середні рівноважні концентрації бедаквиліну знижувалися на 79% і на 75% при прийомі в комбінації з рифаміцином і рифапентином, відповідно.
Автори за підсумками роботи не рекомендують використовувати бедаквилін разом з рифамицином або рифапентином для лікування туберкульозу навіть за умови підвищення дози препарату.