Теракт у місті Буча на Київщині, коли спочатку пролунав один вибух, а після приїзду правоохоронців ще один - це саме та модель війни, яку Російська Федерація системно переносить у наш тил.
Якщо прибрати емоції і дивитися холодно, то ми бачимо класичну схему сучасної російської диверсійної роботи: задіяний не професійний диверсант, а 21-річний місцевий мешканець; операція не складна (зробити і задіяти вибухівку); сама вибухівка - саморобна і не велика. Тобто, дешевий, саморобний пристрій, дистанційне управління і завербований виконавець. Саме так виглядає стратегія війни "виснаження тилу".
Що важливо розуміти в цій ситуації? Російська Федерація зараз не робить ставку на масштабні теракти. Задача росіян інша: створювати постійну атмосферу небезпеки та змушувати Україну витрачати ресурси на реагування. А головне - підривати відчуття безпеки у звичайних українських громадах.
Саме тому цілі таких атак майже завжди однакові:
- правоохоронці;
- військові;
- ТЦК;
- об'єкти критичної інфраструктури;
- символічні цивільні локації.
Другий важливий момент - тактика другого удару. Коли вибух відбувається після прибуття служб. Це - стара терористична методика, яка використовується для збільшення психологічного ефекту і ураження саме тих, хто реагує.
Третій важливий фактор - вербування. Майже всі такі випадки останнього року показують одну тенденцію: російські спецслужби масово працюють не через агентуру старого типу, а через соціальні мережі, Telegram, ігрові платформи і анонімні контакти.
Цільові групи таких операцій - молодь, люди з фінансовими проблемами, люди без чіткої життєвої позиції, а інколи й просто ті, хто шукає "легких грошей". Тобто, це вже не класична агентура. Це модель одноразових виконавців, яких використовують "в темну".
Що це означає стратегічно? Фактично ми заходимо у фазу, де фронт і тил стають єдиним простором війни. Адже такими терактами Російська Федерація намагається компенсувати невдачі на полі бою. Отже диверсії, підпали, теракти малої інтенсивності та інформаційні операції навколо них - це те, чого варто чекати. Задача росіян проста - показати, що Україна - держава, яка "не контролює ситуацію". Саме тому інформаційний ефект для них часто важливіший за реальні наслідки.
Висновок тут дуже прагматичний. Такі випадки - не ознака слабкості України. Це ознака того, що ворог переходить до тактики, яку використовують тоді, коли не можуть досягти результату регулярною війною.
А от що справді критично - це реакція суспільства. Головна протидія таким терактам - не паніка і не хайп, а уважність, контроль інформації, довіра до сил безпеки і нормальна взаємодія громад з правоохоронцями. Бо у сучасній війні безпека - це вже не лише функція держави. Це - спільна відповідальність держави і суспільства. І саме цього Росія боїться в Україні найбільше.
