Українські парламентські вибори підтвердили проєвропейську орієнтацію країни та привели в уряд велику кількість представників громадських сил, які брали участь у революції на Майдані на початку цього року, йдеться в редакційній статті The Guardian«Погляд The Guardian на українські вибори: прощання зі старими політичними переконаннями».
Мало що залишилося від старої української політики. Мало не всі проросійські партії зникли. Вплив олігархів, які захопили економічну та політичну владу, що й стало основою корупції, яка пронизала Україну після здобуття незалежності, було ослаблено.
Сам президент також є олігархом, але, судячи з його репутації на сьогоднішній день, це олігарх іншого виду. Голосування також показало, що представники правих сил, яких Москва робить головними героями своїх похмурих історій про фашизм, що відроджується, як і раніше, не мають великого впливу в політичному житті. Хоча голоси виборців розділилися між блоком президента Петра Порошенка та партією Арсенія Яценюка, що може стати причиною напруженості і невеликого розколу в парламенті, зараз для України відкрилася можливість рішуче відмовитися як від свого комуністичного минулого, так і відійти від тієї темної епохи, що пішла за ним, перетворившись у здорову демократію.
Ложка дьогтю в бочці меду - це президент Путін, який не відмовився від своїх українських амбіцій. Кращим варіантом для нього буде згодом повернути Україну в сферу впливу Росії. В іншому випадку, він буде використовувати військові важелі впливу в східній частині країни та економічні важелі в торгових відносинах і газових питаннях, щоб запобігти або обмежити політичну й економічну консолідацію, якої потребує Україна. Все говорить про те, що це буде довга та важка зима, під час якої напруженість на східній околиці європейського континенту не зменшиться. Питання тільки в тому, наскільки гіршою може стати ця ситуація? Територія України продовжує залишатися ареною збройних зіткнень у Донецькій та Луганській областях. Наступної неділі лідери самопроголошених республік мають намір провести свої власні незалежні вибори.
Угода про припинення вогню й попередній договір про врегулювання кризи, що були підписані минулого місяця в Мінську, незначно вплинули на ситуацію. Насильство триває, й обидві сторони практично не дотримуються норми міжнародного права. Ігноруючи ключовий пункт угоди, Росія як і раніше відмовляється дозволити українським прикордонникам патрулювати кордон; російські війська все також знаходяться там і таємно присутні на території України.
Деякі європейські країни вже втомилися від того, що їм доводиться платити певну ціну за тиск на Росію. Насправді, санкції можуть мати зворотний ефект для європейського бізнесу й торгівлі. Деякі запитують, чому б просто не почекати, поки падіння цін на нафту на світовому ринку зробить Путіна поступливішим у питаннях про врегулювання кризи? Необхідність співпрацювати з Росією у боротьбі з тероризмом на Близькому Сході є ще одним фактором.
Але прийняти умови деескалації конфлікту, які пропонує Путін, було б помилкою. Не варто скасовувати санкції, перш ніж будуть виконані умови Мінського договору, в тому числі повноцінну присутність міжнародних спостерігачів вздовж українсько-російського кордону. Дуже важливо також продовжувати надавати економічну допомогу Україні, яка знаходиться на небезпечній відстані від банкрутства. Цілком очевидно, що швидкого врегулювання ситуації в Україні не відбудеться. Але цю проблему взагалі не вдасться вирішити, і ситуація цілком може погіршитися, якщо пан Путін побачить, що Захід перестав вести себе рішуче щодо Росії.
