Єдиний якір, за який чіпляється Савченко, і, схоже, продовжить чіплятися завтра в суді, є те, що вона нібито хотіла всіх тільки налякати. Мовляв, це все був спектакль, і ніхто нікого вбивати не збирався. Жодних завалених куполів і люстр, жодних гранат в урядовій ложі, вибухів в центрі Києва, тисяч жертв і так далі. Мовляв, все це тільки готувалося в теорії, але не повинно було здійснитися. Савченко нібито задля забави їздила до «Захара», задля забави шукала спільників і купувала зброю – солідний, до речі, арсенал. Хотіла всіх просто налякати: «бабах». Навіть слово гарне десь вичитала – сюрреалізм.
Також Савченко стверджує, нібито завжди була «на крок попереду» і все з самого початку «просікла». Спочатку нібито відчула, коли до неї приставили «агентів А» від СБУ. Потім була в курсі, що її знімають і прослуховують. Також замість справжніх гранат в Раду вона нібито проносила фрукти, а із зали засідань її не виводили, а просто запросили «покурити». Також вона, звичайно ж, відчула, коли до неї підбиралися «через ліжко». Правда, каже, проявила стійкість, а «заслані агенти» її не збуджують. Але – годі про це.
Читайте також"Зкурвилася". Мертва петля Надії
Ось що мені спало на думку під час вислуховування цього потоку байок упереміш з солодким популізмом про «злодійський режим на крові». Добре тим, хто здатен ухилятися від залпу локшини, що летить на вуха, хто «підкований». Але що зараз міркують ті, хто банально звик вірити «Наді»? Адже вона ж начебто патріотка. Вона воювала, любить одягати вишиванку. Вона так красиво лає Путіна і Порошенка. Та й згадати тільки, як переживали всією країною за неї – як вона голодувала у в'язниці місяцями. Як пишалися нею, коли показувала середній палець російському судді. Ще ж вельми свіжі спогади, коли Надя босоніж поверталася додому. Треба визнати, не так-то легко свідомості стерти той німб, який так довго утворювався над її головою. Та й говорити ж, бісова душа, вміє все-таки! Як ніхто! Впевнено, з придихом.
Тому, думаю багато в кого рояться думки такого характеру: «А раптом вона справді хотіла нашу владу просто налякати, напоумити? Щоб не крали та пам'ятали про «владу народу». Може, вона хотіла перевірити на міцність правоохоронну систему та вказати на слабкі місця? Та й взагалі - щоб президент, депутати та міністри відчули, що не безсмертні. Адже це добре, чи не так?», - міркують ті, хто роками голосують то за «Вона працює», то за «Покращення вашого життя вже сьогодні».
Я до чого веду: є невелика проблема, через яку такі припущення розсипаються просто як картковий будиночок. Лопають, як мильна бульбашка. І той, хто вірить байкам Савченко про «сюрреалізм» повинен враховувати цей момент.
Савченко заявляє, що все це було провокацією. Мовляв, програвався сценарій. Добре, припустимо. Але якщо так, тоді логічне завершення цього сценарію – друга ходка. Цього разу – в українську тюрму. Адже навіть за «сюрреалізм» зі знищенням владної верхівки світить чималий термін. Тобто, за її теорією, вона свідомо напрацьовувала собі путівку на нари. І заради чого? Правильно – підвищення після такої історії рейтингу теперішньої влади, яку вона так ненавидить.
То що, вона і зараз на крок попереду? Дурний план, чи не так? Якось не в'яжеться.
Тому у всій цій історії хочеться порадити всім враховувати лише факти. Та пам'ятати про те, як близько ми досі стоїмо від хаосу, наслідком якого з високою ймовірністю стане знищення країни. Пам'ятати слід всім – і тим, хто лає депутатів у маршрутці та на кухні, і тим, хто сидить під люстрою.
Тарас Сидоржевський
