І парламент, і керівництво держави, загалом, отримали суттєві зміни / УНИАН

Нещодавно Верховна Рада України відзвітувала за свої перші 100 днів роботи. Попри заявлений курс на реформи, складається враження, що парламент ще не завершив «розкачку» і не почав працювати на повну силу. Можна було би списати це на недосвідченість частини депутатського корпусу. Однак в деяких питаннях «новачки» вже обійшли попередників – у кулуарах Верховної Ради ходять чутки про те, що у коаліції вже назрівають тенденції до розколу. Про причини невтішних результатів роботи парламентарів, взаємодію Верховної Ради з Урядом і президентом, небезпеку розпаду коаліції і відповідальність за зміни в країні УНІАН поспілкувався з головою фракції «Самопоміч» Олегом Березюком.

За всю історію українського парламентаризму можна назвати дуже мало депутатів, яких не зламала система. Ви йшли до Верховної Ради з певними заявами і очікуваннями. За 100 днів роботи не розчаровані?

Я лікар, тому чудово розумію, що таке об’єктивна реальність. Вона не має засмучувати, а має мобілізувати на досягнення результату. В медицині – це стабілізація стану та лікування хворого. Тому я не розчарований. Я перейнятий ситуацією в країні і трішки засмучений…

Відео дня

Якщо використовувати медичну термінологію, вам не здається, що пацієнт у передсмертному стані? За рік після Майдану країна не бачить реальних змін у головах політиків та в їхніх діях. То ж, чи не замало у парламенті восьмого скликання «нової крові», яка здатна на більш швидкі і рішучі кроки в інтересах України?

Кількість «крові» не має значення. Головне – її якість. І парламент, і керівництво держави, загалом, отримали суттєві зміни. В парламенті з’явився страх…

Страх, що люди прийдуть і зметуть вже цю владу?

Так. Цей феномен з’явився. Мені здається, що раніше цього страху не було взагалі, а зараз я це відчуваю. В цивілізованих країнах цей страх завжди присутній. Але він називається відповідальністю за владу перед людьми…

Ми сьогодні сидимо на найвищій політичній кухні держави. І наші суперечки, все, що тут (у парламенті, – УНІАН) відбувається, впливає на життя сотень тисяч людей. Це треба розуміти і пам’ятати. І, мені здається, що після революції  ми почали нарешті рухатися у правильному, відповідальному напрямку.

Але відповідальність – це коли суспільство вимагає, а влада – виконує. Наприклад, сьогодні суспільство збурює той факт, що після вбивств на Майдані пройшов рік, а винні досі не покарані. Де ж відповідальність?

Cуспільство збурює той факт, що після вбивств на Майдані пройшов рік, а винні досі не покарані / facebook.com/EuroMaydan

Це ознака того, що вищеназваного страху і тієї відповідальності, яка зараз є, недостатньо. Хтось, певно, ще думає, що все просто минеться. Але це не так. Наприклад, взяти питання відставки генерального прокурора, яку ініціював Єгор Соболєв (заступник голови фракції «Самопоміч» виступав за відставку голови ГПУ Віталія Яреми, – УНІАН). У нас тоді з генпрокурором відбулася двохгодинна розмова на фракції, без криків та істерик. Він прийшов напружений, а вийшов замислений і сумний. Бо він теж людина. Але кожне запитання депутатів вказувало на його функціональну неспроможність на посаді генпрокурора. Ми не знаємо, чому цього він не робив… Але коли він вийшов, я побачив надію, зрозумів, що він подасть у відставку. Ось це є ознака відповідальності.

Але якщо ми будемо тільки змінювати одних чиновників на інших це не змінить систему…

Якщо вдасться хоча б налагодити систему змін, це завжди краще. Це ризик. Але все залежить від суспільства. Якщо воно буде вимогливим, тоді буде результат.

Зараз суспільство виглядає більш зрілим за владу. А як щодо ситуації в парламенті? Чи є у Верховній Раді ті, хто заважає «новій крові» працювати?

Є невидимий опір, «мишача метушня». Наприклад, коли в порядок денний включаються десяток незрозумілих законів – це невидимий опір, проковтнуть чи не проковтнуть…

Тобто, це ознаки роботи старої системи?

Працюючи у Верховній Раді останні півроку, я зрозумів, що парламент (такий, яким він має бути), зник ще в 2004 році. Зник через імперативний мандат. Колективного прийняття рішень, крім деяких винятків, в тому числі, у фракції «Самопоміч», немає. Спробуйте прожити з нами з 8 ранку до 11 ночі і зрозумієте, що таке жахлива робота депутата, коли треба прийняти спільне рішення.

До Верховної Ради прийшло 52 нових депутати. Думаю, 60-100 обранців (і це ще досить оптимістично) – це ті, хто справді по-іншому осмислюють свою функцію в парламенті. Решта – ті самі люди. І «власники» партій і груп – ті самі, практично в кожній фракції є представники цих «власників»…

Днями розпустилася одна із депутатських груп. Як думаєте, для чого? Для того, щоб створити нову, потужнішу групу, яка буде об’єднувати декілька «власників». Робиться це через те, що вони відчули загрозу. Зрозуміли, що боротися один з одним не можуть. Тому їм треба об’єднатися, щоб бути альтернативою коаліції.

«Якщо парламент дозволить цій коаліції зруйнуватися, ми матимемо велику небезпеки для України»

Щодо коаліції. Вже не один день у кулуарах обговорюється можливість виходу кількох депутатів з Блоку Петра Порошенка, постійно ходять чутки про наміри вийти з коаліції Радикальної партії… На вашу думку, чи можливе переформатування парламентської більшості у найближчий час?

Це буде тільки чергова спроба розвалу коаліції. Таких спроб вже було декілька, але, як бачимо, цього так і не сталося. Маю відчуття, що це є одна з найстабільніших коаліцій, які були. Це одна зі справжніх коаліцій. Наприклад, я ніколи не думав, що коаліційна угода вийде таким добрим документом. Але я бачив, як люди кайфують над його створенням…

Це є одна з найстабільніших коаліцій, які були / УНИАН

Тобто, коли відчуваєш спільний результат, це притягує. І якщо парламент дозволить цій коаліції зруйнуватися, ми матимемо велику небезпеки для України.

Чому?

Бо коаліція є продуктом революції, єдиним позитивним продуктом у владі. А кожна бійка в парламенті – це спроба розвалити коаліцію, незрозумілі закони, які вносяться з-під поли, - те саме...

Всі ці «пригоди» відбуваються у Раді через внутрішні чи зовнішні впливи?

Це внутрішня незрілість і зовнішні впливи. Насиченість української влади агентами різних зовнішніх розвідок – одна з найбільших у світі. Ми були не державою, а решетом… Наші служби насправді були не нашими. І у нас немає секретів ні від кого. Тому в парламенті особисто у мене є принцип – я завжди говорю, як з чужим, бо під час війни не можна з упевненістю сказати, хто свій, а хто чужий. Дистанція та субординація – це головне правило державного управління. 

Ви кажете про коаліцію як одну з найстабільніших, однак, у одному з інтерв’ю, мер Львова і лідер об’єднання «Самопоміч» Андрій Садовий зазначив, що «Самопоміч» може вийти з коаліції…

Ніколи не кажи ніколи… Але ми будемо триматися до кінця. Хоча ми є противагами з іншими фракціями і це видно по наших голосуваннях. Втім, я вважаю, що наші принципові голосування – це елемент утримання коаліції.

«Самопоміч» відчуває тиск з боку інших, більших, фракцій коаліції?

Не відчуваємо тиску ні від кого.

І за голосування з вашими депутатами не домовляються? Бо у практиці минулого скликання Верховної Ради неодноразово бували випадки, коли впливові депутати з пропрезидентської Партії регіонів, в той чи інший спосіб, домовлялися з колегами про певні голосування…

Я цього не знаю. І мені жодного разу про таке не говорили. Може і є непрямий тиск, коли представники однієї з політичних сил говорять з представниками іншої. Ці думки депутати приносять потім на фракцію. І це нормальна робоча практика. Але особисто до мене ніхто не приходив з подібними пропозиціями. І ми не змінюємо рішень, які приймаємо на фракції і в залі. Якщо домовились на фракції, то це на 99%.

Але президент, прем’єр, міністри приходять до вас на фракції, просять про підтримку?

Всі почали часто приходити, намагаються переконувати. Але, вважаю, це тільки позитивна ознака. Прем’єр найшвидше зрозумів новий стиль поведінки в парламенті, найшвидше зрозумів, що ми читаємо закони, що простими «інтервенціями» на кшталт «ви класні» нічого не вийде… Керувати державою інструментами корпоративного менеджменту не можна.

На вашу думку, хто є найслабшою ланкою в коаліції? Хто розхитує ситуацію з середини?

Чесно скажу, що це невидима ланка. Більше того, вона ховається за раціональними протестами. Тому, тут варто говорити про конкретні факти. Особисто я вважаю, що у певних моментах, щоб не казали, але коаліція добре працює. Наприклад, парламентська більшість добре спрацювала по законопроектах Уряду. І прем’єр вже взяв до уваги, що так, як проголосували бюджет, уже не буде. Він вивчив всі уроки попереднього голосування, зрозумів, що тоді від парламенту був кредит, аванс…

Чекайте, про який кредит йде мова? Ми з вами зараз говоримо про бюджет країни, яка знаходиться в переддефолтному стані…

А як ви собі уявляєте зайти в новий рік в країні, де йде війна, без бюджету? Створити добрий бюджет за кілька тижнів – нереально, його варто творити зараз, з квітня… Коли мені хтось каже, що «ось ще одна ніч, і буде класний бюджет» - я не вірю. Ми прийняли бюджет, ми визнали, що він поганий і що його треба доопрацьовувати. Додайте до цього розуміння, що бюджет змінили б в будь-якому випадку, адже очікувався кредит МВФ…

Створити добрий бюджет за кілька тижнів – нереально, його варто творити зараз, з квітня…/ segodnya.ua

Добре, однак ви вважаєте, що, поза прийняттям бюджету і змін до нього, коаліція теж працює злагоджено?

Продовжу. Після змін до бюджету, після стабільного понеділка – вибух наступних двох днів. Бійка, розмови про «тушок», перехід депутатів в іншу фракцію, 13 нових законів невідомо для чого… Хто це все робить? Я не знаю.

Той, кому вигідно, кому потрібно відвернути від чогось увагу, виторговувати щось для себе…

Не знаю, чим тут можна торгувати. Я вам не можу гарантувати, що ми припинимо чиюсь практику проводити махінації, але ми будемо створювати правові умови аби цього не було.

«100 днів замало для оцінки роботи Уряду, парламенту. Хоча вже зараз є багато помилок»

Можливо, для початку, варто виконувати обіцяне, проводити реформи? Бо українцям майже ніхто не пояснює, чому саме вони повинні затягувати паски, а не чиновники…

Ми визнаємо, що все, що ми прийняли для населення – підвищення цін і тарифів – все це жахливо. Однак, для того, щоб щось стабілізувати, треба мати, що саме стабілізувати. Це важко, але за дезінтегровану економіку, політику, територіальну цілісність країни така платня кожного з нас. Сьогодні  в залі Верховної Ради сидять люди, які доклали рук до цієї дезінтеграції. Ми несемо цю страшну відповідальність.

Ви хочете сказати, що за ситуацію в країні несуть відповідальність звичайні люди?

А хто ж, як не вони, як не ми. Ми з вами вибирали владу з року у рік, ми не вимагали змін дуже довго. В колишній парламент заносилися закони, які дозволяли виводити живу готівку мішками, які приймалися для розгарбування, і приймалися з колін. Тепер за це ми навіть не можемо засудити. Зауважу, що це не особиста відповідальність, це відповідальність за те, що суспільство дозволяло таке з собою робити.

Повертаючись до теми обмежень, ми зараз повинні зробити все, аби вони тривали лише до кінця поточного року.

Але ж результатів роботи не видно…

Мої друзі з Грузії якось зауважили, що можуть наперед передбачити наші кроки. Вони уже це все пройшли. Ми є незрілою державною спільнотою, шлях зрілості ми почали в 2004 році, тобто, не так вже й давно. Зараз у Кабінеті міністрів України 60% дуже фахових чиновників, чиновників новітнього типу. Однак вони – міністри без міністерств. Я це розповідаю до того, щоб ви зрозуміли – нам усім потрібен час. 100 днів замало для оцінки роботи Уряду, парламенту. Хоча вже зараз є багато помилок.

От, наприклад, мене цікавить, чому досі немає заступників міністрів в деяких міністерствах? У нас же немає квотного принципу, коли прийшов міністр і привів з собою команду… Коли зараз говорять про майбутні кадрові перестановки, то мене цікавить, з кого питати – з міністра чи з його команди.

А кадрові перестановки справді плануються?

Особисто я проти того, аби зараз хтось йшов. За короткий термін не можна створити управлінську команду. Якщо ми зараз почнемо міняти всіх на всіх, то що з цього буде? Так, в Ізраїлі, наприклад, вибори щороку, але управлінська команда там не міняється десятиліттями. Але у нас це є однією з основних проблем.

Ольга Каретнікова-Котягіна