Шановні присутні!
Предмет нашої зустрічі – це проведення, я сказав би, фінальних консультацій, базованих на статті 90 Конституції України. І я хотів би висловити ряд своїх застережень із тої ситуації, що у нас склалась.
Два останні місяці вашої роботи, моєї роботи було покладено для того, щоб знайти формат діяльності коаліції, уряду, парламенту. Перша частина цієї роботи була проведена – значна частина цієї роботи і значний час був відведений в рамках формування помаранчевої коаліції. Фактично ми почали з нуля, де не було жодної сторінки документу, який би формулював основи внутрішнього і зовнішнього курсу, засади, які б консолідували коаліцію. Це треба було все виписувати. На це було витрачено більше 30 днів. Для того, щоб мати перед собою документ, документ такої єдності, який був підписаний 22 червня. Потім, після того, що відбулося 6 липня, – а зокрема вихід Соціалістичної партії із коаліції унеможливив цей варіант розвитку формування парламентської більшості, формування уряду – був задіяний другий варіант формування коаліції, так званої антикризової коаліції, яка була збудована через коаліцію, солідарність Комуністичної партії, Партії регіонів і Соціалістичної партії.
Найскладнішою, на мій погляд, частиною дискусії, принаймні тієї, яка доходила до мене, це було формування основ курсу. Навіть, скоріше за все, дотримання конституційних пріоритетів національної політики, у формулюванні реалізації цих пріоритетів у динаміці, ширини, глибині. Тому виникла потреба у проведенні грунтовних додаткових консультацій і способів пошуку гармонізації політичних сил на речах, які раніше роз’єднували націю. Я і зараз залишаюся переконаним, що порозуміння між політичними силами, які представляють різні регіони України, це найкращий внесок у порозуміння і вихід із політичної парламентської кризи. З цією метою я ініціював декілька круглих столів. Моя мета була – розуміючи, що будуть запропоновані різні позиції, – крок за кроком доходити до розуміння того конституційного пріоритету, який закладений по тому чи іншому питанню. Бо я переконаний, що рівень, накал політичної боротьби, який у нас виник по дуже багатьох питаннях, які детонують в суспільстві, є надуманий, є привнесений штучно в політику певними політичними силами або окремими політиками. Думаю, що не існує у такому вигляді, як киплять страсті, багатьох проблем, починаючи від теми федералізму, сепаратизму, цілісності країни. Проста людина так не ставить питання. Проста людина переконана: бачить Україну цілою, єдиною, і незалежно від того, з яким виборцем ми говоримо – чи на сході, чи на заході. Але, на жаль, спекуляції з цього приводу продовжувалися.
Те саме стосується питань мови. Думаю, що більшість людей розуміла: це політичні трюки, і не більше. Нація хоче жити під покровом конституційного статусу, який добре регулює мовну політику. З одної сторони, йдеться про державну українську мову, яку ми повинні забезпечувати в розвитку по всій території України. Разом з тим, паралельно з цим, ми говоримо про надання гарантій і всіляких можливостей розвитку мов будь-яких національних меншин. І, думаю, за останні півтора роки було продемонстровано і зусилля, і бажання бачити мовну проблему не надуманою, а вирішеною. Проте спекуляції ідуть по інших питаннях, які стосуються української національної безпеки, питання зовнішньоекономічного курсу, я не буду їх глибоко коментувати, я виходжу з того, що це є засадничі речі, які закріплені в законах і Конституції України. І кожна людина, незалежно від партійної приналежності повинна їх виконувати. На жаль, такого виконання або бажання продемонструвати хоча б готовність на реалізацію цих речей – ці і другі речі, я ще раз повторюю, вивели мене на ініціювання круглого столу, щоб ми ще раз і ще раз сіли, добре обговорили власні позиції, як вони збігаються чи збігаються в тому чи іншому питанні. Був переконаний і залишаюся переконаний в тому, що якраз пошук порозуміння серед лідерів політичних сил парламенту є основним обов’язком урегулювання тих резонансних питань, які сьогодні дестабілізують суспільство. Це обов’язок політиків. Політичні партії робляться для того, щоб не допускати кризи, а якщо вони створені – виходити з цих криз, находити інструментарій порозуміння і виходу. Ви були свідками того, як останнім часом ми багато ночей ночували тут. Вели полеміки до останнього, відносно кожної з цих позицій, як зберегти конституційне поняття мови та її статусу, безпекової політики, політики інтеграції і багато інших речей.
У мене склалося враження, що цей діалог був надзвичайно потрібний. Потрібний суспільству і потрібний нам. Ми досягли більшого рівня порозуміння, ніж це було до проведення цих консультацій. Це свідчить про те, що абсолютну більшість питань ми зняли. Якщо бути точним, то я дозволю так собі сказати, що вчора на 11 годину вечора мені здавалося, що по суті ми всі питання зняли за цим столом, де зустрілися всі, хто приймав участь з різних сторін у роботі над цим документом. І тому я був абсолютно оптимістичним у тому, що ми знаходимося на правильній – і не тільки правильній, а й успішній дорозі. Сьогоднішній день показав, що це було помилкове уявлення. Що я не розумію, на яких мотивах були скасовані вчорашні домовленості, і сьогодні ми опинилися в ситуації, яку мали за декілька днів чи тижнів до початку цих перемовин. Таким чином, на сьогодні ми маємо ситуацію, яка з одної сторони характеризується, що в Україні після складання повноважень попереднього уряду пройшло більше 60 днів. І я поважаю те, що були зроблені багато зусиль для того, щоб і парламент, і Президент свої конституційні терміни, які відведені для розгляду цих питань, використали.
Я думаю, що парламент пройшов свою дорогу в цьому питанні, Президент пройшов свою. Друга обставина, яка говорить про існування проблеми, це те, що на сьогодні ми не маємо узгодженої політики по ряду конституційних пріоритетів. Це турбує найбільше. Зараз дискусія іде не в ключі права і мотивів його реалізації, як для мене, а в ключі тому, що провідні п’ять політичних сил України не знайшли розуміння в ключових пріоритетах Конституції України, в ключових пріоритетах національного розвитку. Це найбільш турбує. Дорожня карта у вигляді Універсалу, яка задумувалась як відповідь на цей виклик, на жаль, не підписана.
