"Весь процес ядерного роззброєння розглядався в двох аспектах: перший – це пошук оптимального шляху, за яким Україна могла б отримати дивіденди – політичні, економічні, фінансові й військово-політичні. Другу стратегію проводило українське МЗС. Цю стратегію я називаю «передача всіх боєголовок Росії». Ця стратегія і привела до сумних наслідків ядерного роззброєння, які, врешті, вилилися в агресію Росії проти неозброєної України і без гарантій безпеки", - заявив Костенко в інтерв’ю Радіо Свобода.
Читайте такожУ США вважають, що ядерна зброя не гарантувала б територіальної цілісності України
За його словами, на той час дуже часто використовувався міф, що Україна прагнула набути контролю за ядерною зброєю. Однак, як підкреслив Костенко, жодного рішення ні парламенту, ні уряду, ні Ради безпеки не було ухвалено з цього приводу: питання ставилося лише про контроль незастосування з нашої території, особливо стратегічно-ядерної зброї.
За словами колишнього міністра ядерної безпеки, тактична зброя вивозилася з території України без жодного рішення головнокомандувача і без жодних рішень парламенту. Більше того, український парламент в 1992 році заборонив виводити тактичну зброю до встановлення міжнародного контролю за знищенням українських тактичних ядерних боєголовок.
Генерал Скіпальський, який на той час займав посаду начальника військової контррозвідки, підкреслив, що військові мали інформацію про те, що Росія планує все вивезти, й попереджали керівництво країни у доповідній записці.
"Тоді я був начальником військової контррозвідки. Мене цікавить, чи у книзі пана Костенка є доповідна підписана на ім’я Кравчука? Там йшлося про тактичну небезпеку та недоцільність вивезення тактичної ядерної зброї. Ми мали інформацію про те, що Росія планує все вивезти. Коли останні снаряди вивезли із Самбірського гарнізону, деякі тодішні керівники українських Збройних сил заявили: "Ну що, як ми «хохлів» взули? Справжню зброю вивезли, а залізо залишили", - розповів генерал.
За його словами, на той момент українська влада не була готова до контролю: не було команди, не було розпорядження.
"Ні президент, ні Верховна Рада не розуміли важливості цієї проблеми. Було вузьке коло фахівців, які робили все, щоб хоча б щось залишити в Україні. Але протягом 5-6 років ці спроби були нівельовані й Росія забрала все, що можна було", - додав генерал.
