Офіційне проголошення українською владою блокади ОРДЛО після півторамісячної боротьби з нею — це дуже резонансна подія, яка матиме великі внутрішні і зовнішньополітичні наслідки для України. Заява голови представництва ЄС в Україні Мінгареллі (що рішення української влади про блокаду окупованих територій суперечить її попередній політиці, яку підтримував Євросоюз, — УНІАН) — це перший дзвіночок, який виллється у канонаду.

Що викрила ця блокада, на дискредитацію якої була кинута вся потужна президентська пропаганда? Вона виявилася тестом, який показав, що насправді для чинної владної верхівки України головне — не війна, яку вона не визнає, і не російська агресія. Головне — її бізнес-інтерес. Новий офіційний статус блокади чітко показав, що саме влада захищає — свою приватну власність. І на це кинуті сили державних інститутів, у тому числі, воєнні сили (задачею яких, взагалі-то, є оборона країни і захист). Чому раптом влада, яка весь час критикувала блокаду, тепер сама запровадила її? Тому що блокада спровокувала «націоналізацію» бойовиками та Росією підприємств, які належали олігархам. І наша влада одразу ж змінила свою позицію на 180 градусів.

Новий офіційний статус блокади чітко показав, що саме влада захищає — свою приватну власність

Це побачили всі, в тому числі, Захід. Фактично, здійснивши такий крок, влада «роздягнулася».

Адже спочатку Київ переконував Захід, що блокада неприпустима. Захід, підтримуючи Україну та мінський процес, наполягав, що Київ має соціально забезпечувати населення на окупованих територіях, бо це українське населення і наші громадяни… А тепер, виходить, центральна влада дискредитує своє населення на Донбасі, бо блокада позбавляє людей робочих місць. І, виходить, що до цього «внутрішнього конфлікту» Росія не має жодного стосунку. Тому вона, в даній ситуації, позиціонується як посередник, а не агресор. Вона просто втручається в процес під виглядом «захисту російськомовного населення». Саме так трактує поточні події Захід, виходячи з тієї фабули, яку підсунула сама ж українська влада.

Захід підтримував позицію щодо того, що не можна створювати блокаду своєї ж провінції. Їхньою мовою така блокада означає свідому дискредитацію певного регіону.

Тому реакція Заходу цілком зрозуміла — він розгубився, бо Україна говорила одне, а робить інше. Стало очевидно, що влада не допомагала регіону, а то був її бізнес та контрабанда, тобто вона піклується про свій бізнес, а не про соціальний захист населення.

Реакція Заходу цілком зрозуміла — він розгубився, бо Україна говорила одне, а робить інше

В які практичні кроки може вилитися ця реакція Заходу? Це може призвести до послаблення санкцій, введених раніше проти Росії, а також до остаточної делегітимізації президента та всієї центральної влади, тому що вони показали, що не схильні врегульовувати конфлікт. Адже тепер виявляється, що ми торгуємо з Росією, а європейські країни терплять збитки. Міністр Угорщини вже сказав, що його країна втратила 8,5 мільярдів євро через санкційну політику. Відтак ті, хто наполягав на знятті санкцій з Росії, тепер отримали козир, який вони в міжнародному плані обов’язково використають.

Як це може позначитися на переговірних форматах щодо врегулювання ситуації на сході Україні? Україна може втратити міжнародну підтримку. Тепер всі країни, що захищали Україну, будуть відчувати себе ошуканими. Ті, хто палко підтримував санкції проти Росії, хто палко підтримував Україну, відчуватимуть себе обдуреними… Ми всьому світові показали, що, виявляється, для нашої влади країна не важлива — важливий її бізнес на території Донбасу, Криму та Росії.

Григорій Перепелиця, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, доктор політичних наук, експерт із питань міжнародної політики