Ілюстрація / REUTERS

Серед учасників зимової Олімпіади, яка проходить в Пхенчхані, є одна дивна "країна". Називається вона ОАР — Олімпійські атлети з Росії.

У 2014 році російська влада і особисто Володимир Путін сприймали домашню Олімпіаду в Сочі як спосіб довести, що Росія стала провідною світовою державою. Рівно через чотири роки, за місяць до президентських виборів, Путін в очах світу — "президент ОАР". Про це пише російський журналіст Семен Новопрудський в журналі "Новое время".

На його думку, можливо, це поки єдині по-справжньому хворобливі міжнародні санкції проти путінського режиму. А також саме наочний доказ того, куди привела Росію її зовнішня і внутрішня політика, заснована на приниженні опонентів, нехтуванні базових норм моралі і права.

Відео дня

Серед тих, хто підтримує путінську владу, прийнято вважати дискваліфікацію Олімпійського комітету Росії і недопуск на Ігри ряду провідних спортсменів актом політичного свавілля. І називати це "національним приниженням".

Історія не знає умовного способу: неможливо довести, чи розвинувся б допінговий скандал до таких масштабів, якби Росія після Олімпіади в Сочі не влаштувала ганебну війну проти України і не вирішила трощити світовий порядок.

"Але люди, що професійно займаються спортивною журналістикою в Росії і пов'язані з темою допінгу, чудово знали і до сочинської Олімпіади: Григорій Родченков, несподівано призначений главою Московської антидопінгової лабораторії, давно пов'язаний торгівлею допінгом. Знали вони, що на допінгу сидять майже всі російські біатлоністи чи не з дитячих років і вся знаменита мордовська школа спортивної ходьби. Зараз Путін називає Родченкова "зрадником" і недоумком", - зазначив журналіст.

Але на початку 2015-го він сам нагородив майбутнього "придурка" орденом Дружби за Олімпіаду в Сочі. А на початку 2016-го один за одним раптово померли два колишніх керівника Російського антидопінгового агентства — Микита Камаєв і В'ячеслав Синьов, які ні на що до цього не хворіли.

Читайте такожМОК допустив 169 російських спортсменів до участі в Олімпіаді в Пхенчхані

"Саме після цих дивних смертей Родченков втік з Росії і почав робити свої сенсаційні викриття. У спорті Росія робила приблизно те ж, що і в зовнішній політиці,— порушувала правила у впевненості, що залишиться безкарною. Тільки в спорті, на відміну від політики, її за це покарали", - додав журналіст.

Бойкот Олімпіади — це по новим олімпійським правилам автоматичний пропуск ще двох олімпійських циклів. Пряма конфронтація з МОК могла б привести до повторної кампанії за бойкот чемпіонату світу з футболу.

"Вся російська офіційна пропаганда будується на приниженні і підлогу. Щодня в провладних ЗМІ та на телешоу принижують Україну, Європу, США. Прямі й бездоказові образи українців і американців стали в Росії головним посвідченням лояльності путінському режиму політиків, діячів культури", - вважає Новопрудський.

Російські спортсмени, які поїхали у Пхенчхан, все одно виступають за свою країну. Але сама абревіатура ОАР замість Росії — мабуть, перше кричуще буквальне підтвердження тієї моральної катастрофи та моральної ізоляції, в яку увергнула країну спроба імперського реваншу.

"Це не означає, що більшість росіян зараз же почнуть розуміти, хто насправді винен у "національному приниженні". Визнання власної провини — наступна, поки не доступна російському суспільству стадія розвитку. Але принаймні статусу моральної ізгоя на Олімпіаді-2018 після всього, що ми накоїли в політиці за останні чотири роки, моя країна, на жаль, заслужила. І чемпіонат світу з футболу — без кардинального перегляду базових політичних принципів, у тому числі без виходу з України — цього статусу Росії в очах світової спільноти не змінить", - підсумував журналіст.

Детальніше читайте у свіжому випуску журналу "Новое время".