false

Настав час відкрито говорити і дискутувати не тільки про проблеми війни і оборони, а й про економічний розвиток країни в повоєнний час, вважає лідер партії "Сила Нації" Андрій Пелюховський. 

В статті "Українці знайшли в нинішній війні почуття солідарності" автор констатує: "Останнім часом прості люди стурбовані саме питанням виживання: всі з тривогою чекають осені і зими, не особливо вірячи в те, що про нас і про наше майбутнє подбає хтось із наших зарубіжних партнерів. Представники G7 натякають про готовність дати Україні 30 мільярдів доларів, але ми не знаємо, на яких умовах. До того ж ці кошти – це крапля в морі проблем, що з'явилися у зв'язку з війною. Нам обіцяють падіння ВВП на 45 – 48%. У 2021 році доларовий ВВП України досяг історичного максимуму – 200 мільярдів доларів. Тобто, закордонні вливання компенсують наші збитки лише на третину". 

Автор продовжує похмуру констатацію: "Україна залишилася без підприємств ВВП і без ряду індустріальних гігантів, що забезпечують приплив валюти. Залишилася без ряду морських портів, а по суті – із заблокованим доступом до моря. Навіть якщо завтра ми повернемо всі свої території - ряд підприємств необхідно буде відбудовувати (що займе не один рік), а традиційні ринки збуту товарів на той час будуть зайняті конкурентами. Повноцінно продовжують працювати сьогодні тільки 14% підприємств.

Рівень безробіття може перевищити 40% (до війни прогнозувалося, що безробіття в Україні в 2022 році збережеться на рівні 8,6%). Рівень інфляції може досягти 21-24%".

Пелюховський, апелюючи до свого досвіду роботи в реальному секторі, пропонує наступні кроки: 

"По-перше, необхідний якісний і постійний аудит економічної ситуації в країні - для цього слід створити спеціальну раду з-поміж кращих економістів України.

По-друге, в найкоротші терміни необхідно підготувати кілька варіантів програм розвитку економіки, що враховують різні вступні і різне моделювання ситуації: а) ми повертаємо контроль над кордонами станом на 2013 рік; б) ми повертаємося до статус-кво 23 лютого 2022 року; в) ми втрачаємо Донбас, але відвойовуємо Херсон; г) ми погоджуємося на лінію розмежування, що збігається з нинішньою лінією фронту; д) ми втрачаємо вихід до моря і т. д. 

По-третє, необхідно дозволити виїзд громадянам України на роботу – з передбаченням механізму їх повернення в разі гострої необхідності для військових потреб. 

По-четверте: влада повинна зробити все для того, щоб перестати руйнувати бізнес-структури, закликаючи в армію людей, які працюють на благо розвитку економіки. Необхідна система моральної зацікавленості для служби в чинній армії для безробітних громадян: як варіант заробітку. Примусова мобілізація в наш час - абсолютно неефективний анахронізм, оскільки сучасна війна виграється технічними засобами, а не кількістю мобілізованого "гарматного м'яса".

По-п'яте, необхідна комплексна програма розвитку сфери обслуговування. Сфера обслуговування - це живильне середовище для розвитку українського середнього класу. 

По-шосте, вже зараз необхідно розробити і затвердити комплексну програму мікрокредитування за системою Мухаммада Юнуса". 

В кінці статті автор констатує: "Дуже важливо розвивати найцінніше, що ми знайшли в ході нинішньої війни – почуття солідарності, почуття "єдиної сім'ї", почуття взаємодопомоги. Без цих почуттів неможливо відродити Україну".