В Алтайському федеральному бункері Володимира Путіна було накурено Лавровим і лікувальними пахощами, які розпалювала команда президентських онкологів, що спеціалізувалися на запізнілій діагностиці раку щитовидної залози у літніх імбецилів. Особистий хірург Путіна товариш Селіванов поїв пацієнта цілющим молочком суки Конні.
Сука Конні, названа так на честь знаменитої попередниці, була алабаєм розміром з теляти, і молочка давала багато. Путін пив його прямо з неї, безтурботно плескаючись у пантовій ванні, у якій плавали закривавлені роги маралів, що допомагають від усіх хвороб. Суку тримали над Путіним четверо дюжих санітарів з ФСО, і ще двоє стежили за тим, щоб Лавров не кидав у ванну бички.
Шойгу, важко дихаючи після інфаркту, притягнув на президентську аудієнцію героя спецоперації в Україні єфрейтора Ваню. У Вані "стугною" відірвало руки і ноги, тому його доводилося тягнути мотузочкою. Мотузочок постійно зісковзував, і Ваня просувався повільно.
- Ширше крок, товаришу єфрейтор, - підбадьорливо сказав Путін. - Лівою, правою, раз-два.
- Є, вашбродь! - браво гаркнув Ваня, намагаючись зробити брови буквою Z.
- Молодець! - схвально посмоктавши маралів ріг, кивнув Путін. – Бажаю скоріше встати на ноги!
- Є, вашбродь, - трохи менш впевнено гаркнув Ваня і машинально запитав: - Дозвольте йти?
- Ну, піди, піди, - засміявся Путін, і Шойгу засміявся, і Лавров, і лікарі, а Ваня чомусь ні. Путіну на мить стало шкода витязя.
- Не вішай носа, Ваня, - сказав він, потім зауважив, що Ванін ніс згорів у танку під Ірпенем, і швидко додав: - Дай-но я краще потисну твою мужню руку. Хоча стривайте…
Шойгу підійшов до Вані і по-батьківськи пошарпав його по пухкій рум'яній щоці. Через щоки на підлогу посипалися золоті сережки, хрестики, обручки й ланцюжки, здобуті в кровопролитних боях за Батьківщину. Ваня поспішно кинувся збирати їх губами, цмокаючи немов корова.
Прийшов Кадиров, приніс килим.
- Ось, Владім Владімич, приніс вам торшер, дон, - хитро посміхаючись, сказав він. - Енергозберегаючий, справжнє імпортозамещеніє, дон! Я кличу його Сєрьожа.
Дбайливо розгорнувши килим, Кадиров дістав з нього одноногого солдата, який світиться, і поставив його посеред бункера.
- Із якогось Рудого лісу пришол, - радісно повідомив Рамзан. - У нас із пацанами таких багато, дарю ат всей души. Кагда не нада свет, я надеваю на цей торшер мешок. Кагда нада свет, я знімаю з цей торшер мешок. Дуже екологічно чистий лампочка, дон!
- Що ще за Рудий ліс? - зацікавився Путін. Знайшовши момент, хірург Селіванов вирізав у нього невелику пухлину. Путін підозріло покосився на нього, але нічого не сказав.
- А, не знаю, дон, Чорнобиль якийсь, - відмахнувся Кадиров. - Я там підшукав собі адин красивий авця, дуже яскравий! Кагда я вазлєжу з цей авця, то надегаю сонячний окуляри, уявляєте, дон?! Дійшло вже до того, що у меня після цей авця почав светиться мій магучий член, а через некотороє время засвітилася попа у мій близький друг Магомет, але ж він цей авця навіть не бачив! Увалшебство, дон! Дивіться, як я загорів.
- Так, я пішов, - нервово сказав хірург Селіванов. - Допивайте молочко, Владім Владімич. Це кращий нетрадиційний засіб для омолодження шкіри щік, але важливе суворе дозування, та й Конні потрібен відпочинок.
Путін важливо кивнув, допив молочко, солодко потягнувся і став вилазити з ванни. Санітари обережно винесли виснажену суку Конні на середину бункера і поставили її біля чорнобильського торшера.
Торшер раптово ожив і відкрив очі.
- Алабай! - прохрипів він. - Свіжий алабай!
- Де алабай?! - жадібно запитав єфрейтор Ваня, пускаючи слину крізь обручку, що стирчить із рота.
Замість відповіді торшер Сєрьожа кинувся на суку Конні і став жерти її з утробним плямканням, настільки характерним для російських визволителів.
- Мені дай, мені! - кричав Ваня, безуспішно намагаючись підповзти ближче на бровах. - Залиш товаришеві шматочок!
- Пішов нах#й! - засміявся Сєрьожа. - Немає ніжок - немає і шматочка.
За кілька хвилин все було скінчено. Сєрьожа сито ригав на килим, Ваня плакав від безсилої люті, Путін дивився на обох із батьківською посмішкою.
- Соколики, - з ніжністю сказав він. - Ви навіщо алабая-то з'їли?
- А сухпай набрид вже, - пояснив Сєрьожа.
- Що ж, це законна причина, - подумавши, кивнув Путін.
Вся справа була в тому, що він сам завжди керувався у своїх діях тільки законними причинами.
Василь Рибніков
