Підпишіться на нас в Google
Організація English Heritage представила семиметрову реконструкцію того, як могла виглядати неолітична зала біля знаменитого Стоунхенджу (Англія) 4500 років тому. Як пише The Guardian, це дає відвідувачам змогу зазирнути у життя доісторичних людей, які спорудили найвідоміше у світі кам’яне коло.
Проєкт вартістю 1 мільйон фунтів стерлінгів нині перебуває на завершальному етапі будівництва неподалік від туристичного центру Стоунхенджу на рівнині Солсбері. Залу Kusuma Neolithic Hall повністю вручну зводили протягом дев’яти місяців понад 100 волонтерів. Цього літа її відкриють для відвідувачів, а згодом перетворять на інтерактивний освітній простір для школярів.
Конструкцію створили на основі археологічних слідів аномального об’єкта, відомого як Durrington 68 - унікальної споруди типу "квадрат у колі", яку виявили за дві милі звідси (3 км - УНІАН) поблизу Вудхенджа, ще одного неолітичного пам’ятника. Уперше розкопки на місці провела археологиня Мод Каннінгтон у 1928 році, а повторно об’єкт дослідили у 2007-му в межах Stonehenge Riverside Project. На місці знайшли підковоподібне кільце ям від дерев’яних стовпів, які оточували чотири масивні внутрішні опори даху.
Через багатовікову оранку оригінальна підлога та вогнища не збереглися, тому справжнє призначення споруди залишається загадкою. Водночас знайдені поруч кістки тварин і кераміка культури Grooved Ware свідчать про можливі зимові бенкети, ритуальні зібрання або навіть громадські склади.
Експериментальний археолог Люк Вінтер розповів про серйозне наукове підґрунтя реконструкції:
"Усе в цій будівлі росло в цьому ландшафті 5000 років тому. Ми використовували копії кам’яних інструментів для створення кожної деталі цієї споруди… Ми буквально підрахували кожен удар сокири".
Вінтер зазначив, що спочатку сумнівався, чи археологічні сліди справді свідчать про існування критої будівлі. Однак сам процес будівництва змінив його думку.
"Я був на 50% упевнений, що це могла бути споруда. Але тепер, коли ми наближаємося до завершення, я вже на 75% переконаний, що це була будівля з дахом", - пояснив він.
Як і кам’яне коло неподалік, споруда ідеально орієнтована на зимове сонцестояння.
"Коли ми встановили каркас уранці під час сонцестояння, я стояв тут, і моя тінь падала на центральний стовп позаду", - розповів Вінтер.
Проєкт став першою фазою освітнього розширення English Heritage. Разом із залою до кінця 2026 року планують відкрити новий навчальний центр із лабораторією Clore Discovery Lab та студією Weston Learning Studio.
Керівниця напрямку освіти та інтерпретації English Heritage Айона Кін заявила, що організація прагне протягом наступних п’яти років удвічі збільшити освітню спроможність і приймати майже 100 тисяч учнів щороку. За її словами, доступ до нового простору та освітніх ресурсів буде повністю безкоштовним для всіх навчальних і молодіжних груп.
"Неолітичний період чітко входить до національної навчальної програми. Інтерактивна зала дозволить дітям "повернутися у минуле": збиратися біля відкритого вогню, готувати доісторичний сир і ліпити глиняний посуд вручну. Ви навчаєтеся через практику і починаєте розуміти речі, коли самі пробуєте їх відтворити", - сказала Кін.
Проєкт має на меті допомогти краще зрозуміти ширший ландшафт Стоунхенджу. Куратор Стоунхенджа Він Скатт заявив, що сама пам’ятка, а також кургани й поселення навколо неолітичного монумента були породженням "суспільства, яке прагнуло єдності".
За словами Скатта, "усе це - про суспільство, а не про науку", а рушійною силою будівництва були товариськість і "відчуття належності". На відміну від сучасного суспільства, яке, за його словами, "одержиме індивідуалізмом", люди неоліту використовували масштабні спільні проєкти як спосіб колективного самовираження.
Він додав, що монументи та інші споруди були "чистим вираженням суспільства" і відображали світогляд неолітичних людей:
"Тепер, коли ми всі разом, давайте створимо щось, що представлятиме нас".
Для двох волонтерів - Сари Девіс і Джеймса Гамфрі - участь у проєкті стала справді transformative experience - досвідом, який змінив їхнє сприйняття історії.
Розмірковуючи про колосальні людські зусилля, яких потребувало спорудження оригінальної будівлі, Девіс сказала:
"Просто неймовірно думати про людей, які насправді побудували цю споруду".
Гамфрі додав: "Історія справді оживає, коли ти робиш це власноруч".
Інші дослідження вчених
Нагадаємо, найповніший із відомих скелетів вимерлого примата австралопітека, який отримав назву Little Foot ("Маленька стопа"), уперше "отримав" обличчя. Йшлося, що науковці його відтворили у віртуальному вигляді.
Скам’янілі рештки Little Foot були знайдені в Південній Африці ще у 1990-х роках, але палеоантрополог Рон Кларк разом із колегами витратив майже два десятиліття, щоб повністю розкопати цей скелет віком близько 3,67 мільйона років.
