Примусовий продаж банками заставного житла в Україні не має масового характеру. Про це повідомив начальник управління претензійно-позовної роботи «Сведбанку» Сергій РИЧКА сьогодні в ході круглого столу «Перспективи вдосконалення механізму реалізації заставного житла банками».

Як передає кореспондент УНІАН, за його словами, примусовий продаж банками заставного житла застосовується до злісних неплатників, які умисно не йдуть на контакт із банком, узяли кредит, ставлячи мету його неповернення. «З такими позичальниками не завжди вдається знайти методи добровільної реалізації, й тут ми застосовуємо механізми, прописані законом про виконавче провадження, застосовуємо методи примусового стягнення через відповідні органи внутрішньої служби», - сказав експерт.

На думку С.РИЧКИ, добровільна реалізація для боржника є одним із кращих способів, тому що з ним узгоджується оцінка майна, а також надається можливість знаходити на житло покупців, зокрема, своїх родичів.

Відео дня

«Масового характеру на сьогоднішній день у нашому банку не простежується. Порівняно з портфелем, який існує, це не дуже великий відсоток. І як таких особливих проблем у реалізації предметів застави на сьогоднішній день ми поки для себе не бачимо», - зазначив він.

При цьому представник банку назвав низку проблемних моментів, які необхідно законодавчо вдосконалити.

Він не розділяє позицію Міністерства юстиції, згідно з якою при зверненні банку до нотаріуса неможливо одержати виконавче розпорядження за договором іпотеки, якщо не наступив останній термін виплати кредиту. С.РИЧКА зазначив, що таке трактування Мін’юсту розходиться з положеннями законодавства.

«Як правило, кредитором врегульовано всі питання, пов`язані зі змінами умов договору, що часто розцінюється як одностороння зміна договору. Але боржник, підписуючи договір і погоджуючись із механізмом, визначеним у договорі, вже дав свою згоду на цей механізм. І ніякої односторонньої зміни в нашому випадку не відбувається», - сказав С.РИЧКА.

При цьому, вважає він, ускладнює реалізацію банками заставного майна й прописана в законодавстві необхідність надання рівнозначного житла неповнолітній дитині, яка прописана в заставній квартирі.

На думку С.РИЧКИ, в законодавстві слідувало б чіткіше регламентувати й спростити процедуру виселення із заставного житла дітей.