У Рівному відзначили 65-річницю примусового переселення в Україну українців з Холмщини, Підляшшя та інших їхніх етнічних земель, які після Другої світової війни відійшли Польщі.
Як передає кореспондент УНІАН, урочисті заходи відбулися у центрі Рівного біля пам’ятника жертвам цих трагічних подій. У них взяли участь міський голова Рівного Володимир ХОМКО, його заступниця Галина КУЛЬЧИНСЬКА, представники обласної влади, ветеранських і молодіжних організацій українців Холмщини і Підляшшя.
Учасники заходу у виступах нагадували, що саме 9 вересня 1944 року між Польським комітетом національного визволення (тимчасовим урядом Польщі) і урядом УРСР було підписано угоду про переселення – яке фактично було депортацією – українців з їхніх етнічних земель. Депортація здійснювалася протягом двох з половиною наступних років силами польських каральних органів і підрозділів Війська Польського.
Жертви цих трагічних подій зазнали принижень і знущань як у Польщі ,так і в Україні. Вони фактично втратили своє майно, землю і матеріальні цінності.
Наступним етапом трагедії українців у Польщі стала операція «Вісла», в ході якої майже 150 тисяч українців силами польських і чеських військових підрозділів із південних районів країни були переселені на території, які перед війною були заселені переважно німцями.
Як повідомив на мітингу голова «Конгресу українців Холмщини і Підляшшя» Олександр БОРОВИК, його земляки, члени громадських організацій переселенців, знову домагатимуться законодавчого визнання їх депортованим народом і бодай часткового відшкодування державою моральних і матеріальних збитків. За його словами, відповідне звернення від імені Конгресу він надішле Президенту і Верховній Раді України.
Довідка УНІАН. Підписана 9 вересня 1944 р. у Любліні угода між Польським комітетом національного визволення (ПКНВ) і Радою народних комісарів УРСР передбачала депортацію українців з території Польщі в УРСР і поляків з УРСР у Польщу. Вона була результатом збігу інтересів як ПКНВ, зацікавленого у депортації українців для вирішення проблем стабілізації держави і перетворення її в мононаціональну країну, так і уряду СРСР, який шляхом депортації планував «закрити» українське питання в Польщі і ліквідувати один із найбільших осередків українського визвольного руху.
На той час, за різними даними, на українських етнічних землях у Польщі залишалося від 546,2 тис. до 1 млн. українців, а на території західних областей УРСР налічувалось від 885 тис. до 1 млн. 182 тис. поляків, яких, за згаданою угодою, переселили до Польщі.
