Українська греко-католицька церква ніколи не змінить свого негативного ставлення до гомосексуалізму як такого, бо це є звироднілий спосіб статевого життя.
Таку думку в інтерв’ю «Українській правді» висловив Предстоятель Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав (ШЕВЧУК).
За його словами, такий спосіб життя «абсолютно суперечить Божому задуму про людину, і той, хто живе у такий спосіб, ніколи не відкриє справжнього змісту статевості".
Також глава УГКЦ висловився щодо модернізації церкви в сенсі зміни понять у питанні статевої зрілості.
«Церква осучаснюється та модернізується у своєму способі служіння, у методі пояснення тих чи інших вічних істин. Але церква не модернізується в сенсі зміни чи підміни свого віровчення. Коли мова йде про етику статевості та подружнього життя, то позиція церкви полягає у тому, щоб віровчення було певною мірою розвинене (і, можливо, уточнене) у зв’язку з сексуальною революцією кінця 60-х років, яка мала колосальні наслідки для сучасного суспільства».
Предстоятель УГКЦ не рекомендував би читати книжку польського католицького священика Ксаверія Кнотца «Секс, якого не знаємо», в якій автор написав, зокрема, що секс у подружжі існує не лише для продовження роду і що оральні пестощі теж мають право на існування.
«Коли мова йде про книжку Кнотца, то вона є дуже неоднозначна. В ній є певні моменти, які нібито наслідують те, про що говорив Папа Іван Павло ІІ. До речі, будучи кардиналом Кракова та викладачем Люблінського університету, Папа написав дуже цікаву книжку, яка називалась «Любов і відповідальність». Там, розмірковуючи над статевістю, він пише, що то не є лише секс у нашому розумінні, що це – в першу чергу – міжособистісні стосунки», – сказав Блаженніший СВЯТОСЛАВ.
Він підкреслив, що коли католицька церква говорить про «сексуальну інтеграцію», то вона має на увазі те, що «статевість людини як один з важливих елементів її буття потрібно ставити в контекст всієї особи». Тобто, за його словами, «не можна любити лише одну частину людини, одну частину її тіла, треба любити усю особу, яка за допомогою тілесності є присутньою у видимий, матеріальний спосіб. Оце є вчення Папи Івана Павла ІІ».
«Тобто на сьогодні католицька церква (і я в тому числі) є спадкоємцями традиційної християнської етики», – підсумував він.
