Нинішньої ситуації у газовій сфері можна було б легко уникнути, якби українська влада розпочала врегулювання газового питання з Росією у 2010 році, коли стало зрозуміло, що добровільне врегулювання проблеми ціни на газ із «Газпромом» не виходить і, швидше за все, не вийде.

Про це у своїй статті для ZN.UA пише адвокат, колишній представник НАК «Нафтогаз України» у суді у справі Юлії Тимошенко Ігор Кость.

За його словами, усім спеціалістам було зрозуміло, що варто було лише розпочати процедуру арбітражного врегулювання спору щодо ціни на газ в Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольм (як це, до речі, на сьогодні вже давно зробили деякі європейські компанії). При цьому, що важливо, ніхто не казав, що всі спроби дійти згоди щодо зниження ціни газу у добровільному порядку слід було полишити.

Відео дня

На переконання І.Костя, саме на це розраховувала екс-прем’єр Юлія Тимошенко, говорячи, що контракти від 19 січня 2009-го укладалися на таких умовах всього на рік, аби отримати «передишку» і за той час домовитися про інші, більш вигідні для України і «Нафтогазу», умови, або врешті розірвати контракти.

«Що заважало Україні піти саме таким (арбітражним) шляхом? – пише адвокат. - Адже не було жодного ризику: розпочавши ще у 2010 році арбітражне врегулювання ціни газу з «Газпромом», на сьогодні ми, можливо, мали б іншу (нижчу) ціну, однак у жодному разі не вищу».