Про це свідчать дані моніторингу, який здійснює Лабораторія законодавчих ініціатив за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.
За інформацією експертів, таку ж суму складають деякі субвенції для місцевих бюджетів, які розподіляє МОЗ на придбання медичного обладнання та матеріалів.
У 2010 році витрати на згадані санаторії склали 144 млн. грн., у 2011 році – 247 млн. грн., а у 2012 році закладено понад 200 млн. гривень.
Для з’ясування законних підстав такої практики до Апарату Верховної Ради та Державного управління справами було направлено запити на одержання публічної інформації. Як випливає з відповідей, формальним підґрунтям фінансування санаторіїв із бюджету є затвердження переліку таких закладів урядом (постанова №501 від 16 травня 2011 року). У свою чергу, Кабінет Міністрів посилається на частину 8 статті 87 Бюджетного кодексу, яка містить перелік видатків у сфері охорони здоров’я, що фінансуються з державного бюджету. Однак у цій статті немає прямих норм, які б дозволяли фінансування санаторіїв вищих органів державної влади. Експерти припускають, що ця можливість виникає завдяки формулюванню “інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій”. Отже, на санаторії для чиновників витрачають кошти, які можна було б спрямувати на допомогу поліклінікам і лікарням.
Крім того, санаторії як заклади відпочинку, за словами фахівців, працюють на конкурентному ринку туристичних послуг – у Карпатах і Криму.
«Отже, така підтримка державних санаторіїв викликає питання не тільки з погляду справедливості й неупередженості розподілу бюджетних видатків (один із принципів бюджетної системи України), але й у контексті впливу на конкуренцію на ринку послуг відпочинку», - пишеться у повідомленні.
