Карантин, який за рахунок падіння економіки та збідніння населення дав можливість розтягнути швидке розповсюдження COVID-19 у часі, дав можливість підготуватись до ймовірного погіршення ситуації. Але чи скористались ми цією можливістю? І питання не лише до влади.

Кількість вакцинованих в Україні «стрімко» наближається «аж» до 1%. Невтішний результат. За рік після оголошення першого локдауну в країні, президент видає указ, яким вимагає прискорити вакцинацію дорослого населення і довести її до 50% у грудні цього року. Все це добре. Але якщо досягти такої цілі настільки просто, то чому б не прийняти також укази про боротьбу з бідністю, зниженням цін на ковбасу та комунальні тарифи? Може тому, що це не працює? В результаті, хіба що, можемо отримати «красиві» цифри, «дешеві» продукти і пусті полиці. Адже економіку та культуру поведінки не можна змінити указом.

Ба більше, з огляду на такі ініціативи, виникає багато питань. Наприклад, чому відповідні дії щодо прискорення вакцинації не були застосовані Кабміном? Невже для цього потрібен «чарівний пендель» з Банкової? Та й взагалі, хто ж понабирав в уряд тих міністрів, які «нічого не роблять»? А якщо для ефективної роботи їм потрібен стимул, то чому його не було застосовано раніше?

Указ президента про прискорення вакцинації виглядатиме лише як спроба грати в «сильну руку»

Наступне - якщо до грудня 2021 року ми технічно не зможемо завезти необхідну кількість вакцин (а половина дорослого населення - це десь 17 млн × 2 дози), існує загроза, що «чарівний пендель» призведе до того, що щеплюватимуть українців чим попало. Якимсь розчином noname фірми «Лижний інструктор» або, ще гірше – Sputnik V (коли сумнівна якість вакцини посилена потенційною капітуляцією у війні). Адже немає жодних гарантій, що відповідальні особи, щоби «влізти» в терміни та не поплатитися посадою чи рейтингом, не задіють такі «механізми». Чи не чекатиме вакцинацію доля «прискорення розслідування резонансних кримінальних справ», коли винних не знаходять, а призначають, а потім суди по них місяцями (а то й роками) не можуть винести рішення?

Тож поки не буде відповідей на ці питання, указ президента про прискорення вакцинації виглядатиме лише як спроба грати в «сильну руку». Тобто як частина піару голови держави, а не як частина боротьби з епідемією.

Вже другий день в столиці несеться обурення, що влада допустила транспортний колапс

Крім того, варто зауважити, що проблема не лише у владі. Проблема і в нас, українцях. Наприклад, сьогодні вже другий день в столиці несеться обурення, що влада допустила транспортний колапс. Однак ми й самі виявились не готовими до того, що живемо в умовах:

  • автомізації суспільства. Адже не змогли домовитись про спільні поїздки з сусідами чи через відповідні програми, мало хто наперед замислився про каршерінг чи бла-бла-кар в межах міста;
  • Нездатності до відповідальних самостійних рішень, на кшталт, обговорити умови дистанційної роботи та наполягати на цьому, спільно тиснути на КМДА щодо отримання перепусток для співробітників, або ж придбати двоколісний транспорт. Натомість нас задовольняє надмірний епатизм – влада щось повирішує, а я поки почекаю.

І через все це постає головне питання: «Якщо ми самі не здатні домовитись чи стратегічно визначати своє життя, то яку ми владу обиратимемо, якщо завтра нові вибори?».

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

Читайте всі статті автора

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram