Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що наступ росіян на Сумську і Харківську області фактично вже розпочався. За його словами, ми вже спостерігаємо збільшення майже вдвічі кількості наступальних дій противника на всіх основних напрямках.
Чи готові ми до такого розвитку подій? Абсолютно впевнений, що так. Конкретно на Сумському напрямку у росіян шансів для якогось швидкого прориву практично немає. Сумщина – це ліси, річки, там побудовані інженерні укріплення. Населені пункти поблизу кордону давно евакуйовані. Якщо і є якісь цивільні, то це одиниці, які відмовляються від’їжджати. Оборону тримати там буде відносно легко.
Крім того, цей ворожий наступ є таким самим, як був восени-взимку на Донбасі. Тобто, мова йде про нескінченні піхотні хвилі з відносно рідким використанням бронетехніки. Можна очікувати, що тиск ворога посилиться, коли буде краща погода, - наприкінці травня, - тобто, коли він зможе використовувати більшу кількість бронетехніки. Але варто розуміти, що у росіян в принципі з нею проблеми.
Загалом російська армія зараз розтягнута вздовж довгої лінії фронту – це півтори тисячі кілометрів.
Тому вони не зможуть звідкись просто забрати людей, щоб перекинути, куди треба. Ба більше, якщо вони десь зніматимуть особовий склад і кудись переводитимуть, ми це побачимо. А це означає, що на цій ділянці фронту ми самі можемо піти в атаку та покращити тактичне положення.
В резерві у росіян - 50-70 тисяч людей. Але для класичної наступальної операції цієї кількості – дуже мало. В такій кількості вони не могли взяти Покровськ, який штурмували півроку…
До того ж, наші військові зайшли і закріпилися в Білгородській області. Так, Сили оборони України утримують лише декілька сіл, але це важливо для можливості завдавати ударів в тилу противника. Також там працює наша авіація, яка може знищувати командні пункти, логістичні центри, військові об’єкти, мости, переправи. І це теж не дає ворогу розгорнути логістику та більш масовано атакувати Сумщину та Харківщину.
Та й взагалі зараз ворог неспроможний здійснити прорив та швидкий захід на жодному з напрямків: ні на Сумському, ні на Харківському, ні на Донбасі, ні на півдні. Будуть тиснути, можуть пройти якісь сотні метрів, кілометр. Але в принципі, це те, що ми вже бачили. Це села, які перебувають у "сірій" зоні, ворог їх не контролює, але і наші сили там закріпитися і відбити росіян не можуть, і так само не можуть відрізати можливість заходів туди диверсійних груп.
Що ж стосується потенційної небезпеки для півночі України, зараз на цьому напрямку ударного угрупування ворога немає.
Тобто, очікувати на прорив в класичному розумінні (коли, скажімо, механізована колона рухається, сто танків ідуть вперед, проривають оборону, заходять в оперативний простір тощо), не варто.
Північ України – це ліси, болота, річки, там дуже мало доріг, по яких можна наступати. Ба більше, на півночі у нас побудовані дуже серйозні інженерні укріплення, а на тих ділянках, де, теоретично, можливий наступ, Сили оборони вже закопали півмільйона мін.
Головком не виключає, що масштабні навчання "Захід-2025", які відбудуться восени цього року в Білорусі за участі російських військ, можуть слугувати прикриттям для створення нового ударного угруповання. Але я більш, ніж впевнений, що у разі такого розвитку подій, ми це побачимо. Якщо на півночі дійсно з’явиться 30-50 тисяч осіб, ми про це будемо знати.
Павло Нарожний, військовий експерт, засновник БО "Реактивна пошта