Феєричну атаку на російську стратегічну авіацію можна розглядати у двох основних вимірах.
Перший - політичний. Творче змагання ГУР і СБУ за участю інших структур Сил оборони України за кілька місяців обнулило десятки стратегій/доктрин у сфері оборони та безпеки. Особливо - довгострокових. І породило цілий спектр висновків.
По-перше, всі морські держави, особливо ті, хто орієнтувався на морське домінування, повинні врахувати зміну ролі флотів після ефектних результатів українських морських дронів. Це стосується не тільки закритих акваторій.
По-друге, подивіться на вчорашню атаку очима європейського політика/військового.
Не тільки вантажівка - будь-який "доставщик піци" з великою квадратною сумкою, будь-який водій кобили може бути носієм ударної потужності, здатної вразити будівлю, яхту, транспорт тощо. Причому роль цього доставщика - розкласти на пнях у встановленому місці на дистанції 5-20 км від цілі кілька дронів копійчаної вартості. Управління атакою може здійснюватися з Північної Кореї. Тобто, організатори і головні виконавці, в принципі, недосяжні.
Це формує нові вимоги до захисту об'єктів. Це вимагає аналізу та вжиття заходів при використанні всіх конвенційних озброєнь.
Умовна танкова дивізія, яку за кілька років і мільярди грошей зможуть оснастити європейці, навіть не встигне розвернутися без драматичних втрат. Усі дорогі машини з тривалим циклом виробництва тепер під питанням. Усі бюджети з великими нулями тепер потребують уточнення. Потрібно вчити (перенавчати) кадри.
На планеті найближчими роками будуть тільки дві армії, здатні до масштабного застосування нового мислення - українська і російська. У росіян є офіційні союзники, яких вони збагачують знаннями. Україна також ділиться з партнерами. Однак відсутність сильних пропозицій і виразних перспектив для України збільшуватиме не лише ризик військової поразки, а й зростання запиту в українському суспільстві на домовленості з РФ. Які можуть в одному зі сценаріїв призвести до об'єднання ресурсів Росії та захопленої/сталої лояльної частини України.
Тому поглиблення співпраці (готовність у першому наближенні позначила Німеччина) - це єдиний вірний шлях. Будь-які спроби заблокувати/уповільнити виведення відносин з Україною на рівень військового союзу - це диверсія проти Європи, з чийого б боку такі кроки не виходили. Тут немає ні грама перебільшення.
Другий вимір - фронт. Удар по стратегічній авіації РФ може вплинути на характер війни і навіть наблизити припинення вогню, але дещо в іншому ракурсі, ніж окреслено в мейнстрімі публіцистів.
Стратегічна авіація забезпечувала близько чверті ударів ракетами. Тобто, навіть повне виключення "стратегів" не припинить ракетні атаки і удари дронами, які відчував тил.
Частково може зменшити концентрацію сили, десь послабити, але не припинить. Частково це також знизить ризики успішних ударів по інфраструктурі. Але загалом усе залежатиме від складного балансу "зниження можливостей росавіації - зростання кількості дронів - можливості української ППО/ПРО". Неясно також, що з літаками ДРЛО. Якщо проломи для Росії стануть критичними, вони просто не зможуть адекватно супроводжувати фронт, зокрема й для цілей російської ППО/ПРО.
Прямого і швидкого ефекту на землі в будь-якому разі не буде. Росіяни як лізли, так і будуть лізти.
Однак тут виникають додаткові аргументи для політичних рішень щодо зупинення війни. Вони перебувають у площині зміни балансу тактичні досягнення/стратегічні ризики.
Втрата значної частки ринку вуглеводнів - це стратегічний ризик.
Непоправна втрата частини дальньої авіації - це стратегічний ризик.
Формально, Росія продовжує наступати, може захоплювати українську землю, але до бажаних політичних наслідків (легалізації захоплень і отримання контролю над курсом України) це поки що не наближає. Лише подовжує час, коли можна пропустити ще який-небудь стратегічний удар.
Саме це, а також уявлення російської влади про здатність зберігати внутрішню стабільність, задають рамки для рішень про продовження війни.
У цьому плані важливим фактором може (і має) стати нарощування можливостей Сил безпілотних систем. Якщо СБУ і ГУР цілком органічні у скоєнні періодичних яскравих актів, то роль СБС - перетворитися на жорна, які перемелюють росіян у промислових масштабах не тільки на фронті, а й на території РФ.
Україна навіть за російськими даними запускає сотні дронів щодня, але ефект поки неясний. Чи то недостатньо кількості для переходу в якість з урахуванням масштабів РФ, чи то якість/координація поки не того рівня. Тут з боку судити складно, потрібен об'єктивний аналіз тих, хто знає завдання/результати. Але саме СБС можуть стати тим стратегічним ризиком, який підштовхне Кремль до припинення вогню...
Поки ж нагадаю слова генерала Буданова: щоб підбадьоритися духом і підвищити стійкість, суспільству потрібні перемоги.
Генерал Малюк і його люди дали чудовий привід, який варто конвертувати щонайменше в матеріальну підтримку армії.
