
Цивільні підрядники роблять укріплення без врахування викликів нинішньої війни - командир інженерно-технічної роти однієї з бригад ЗСУ на Донеччині Андрій (Імер) каже, що через це такий укріпрайон не виконує свою функцію.
"Цивільні підрядники в тилу використовують якісні матеріали, бетон тощо. Але зроблені ними укріплення не пристосовані до умов нинішньої війни. За основу там береться досвід бойових дій зразка 2015-2016 років, коли, наприклад, ще не застосовувалися дрони-камікадзе. Ті укріплення не враховують реалії нинішньої війни. Вони будуються за простими проєктами колишньої війни. І через це такий укріпрайон не виконає, на жаль, свою функцію. І я не можу з цим нічого зробити", - розповів Імер "Новинарні".
За його словами, трапляються випадки, коли противник захоплював рубежі з інженерно-фортифікаційними спорудами (ІФС), які рота збудувала на Авдіївському напрямку.
"Є випадки, коли ворог захоплював наші інженерно-фортифікаційні споруди. У тому числі – деякі рубежі, які були ослаблені, виснажені ворожими штурмами із застосуванням КАБів, ФАБів, іншого важкого, дуже руйнівного, озброєння. Це така зброя, проти якої, в принципі, облаштувати надійну ІФС неможливо. Так, поодинокі випадки є. Як цього уникнути? Потрібно протидіяти ворогу за рахунок озброєння: осучаснювати РЕБи, посилювати інші засоби протидії", - каже військовий.
Він поділився інформацією про складнощі, з якими стикаєтеся як командир інженерно-технічної роти:
"Будь-яка військова справа важка, якщо вона робиться "на ногах". Ми копаємо, носимо, будуємо, возимо, підіймаємо, робимо укріплення для наших військ".
За його словами, все це робиться за допомогою техніки, хоча іноді доводиться працювати й вручну.
"Стараємося виконати вчасно все. Але щоразу, коли важко, розуміємо, що в нас є побратими й товариші, які допоможуть розв'язувати поставлену задачу", - розповів Імер.
На його думку, у цій спеціальності, на інженерному напрямку, найскладніше - не показати своєму особовому складу, що інколи відчуваєш страх за виконання поставленого завдання. Крім того, будь-який командир стикається з браком часу - його завжди мало.
"Бракує часу відремонтувати поламану техніку, збудувати об’єкт, який має бути основним і на близькій відстані до ворога. Завжди не вистачає часу на сон. На все. Зараз це найбільша складність в моєму житті – брак часу. Все інше – посильне, бо ми на своїй землі. Також складною в моїй сфері є робота з підрядниками, які будують фортифікаційні споруди та укріпрайони в глибокому тилу", - каже військовий.
Також, за його словами, важко, коли обмаль техніки, а її вкрай потрібно більше "і вже сьогодні для виконання завдання". Відтак є ризик не виконати поставлене завдання через несправність техніки. Тому має бути резервна техніка, яка сприяла б інженерному і фортифікаційному облаштуванню позицій у зоні відповідальності кожної з бригад.
Він вважає, що у бригади мають бути 10-20 екскаваторів з екіпажами та системами РЕБ, залучені як резерв. На його думку, це був би ефективний спосіб посилення оборони - оборонна лінія будувалася б за дні, а не протягом місяців чи років. У такому випадку, як наголошує фахівець, українські війська зайняли б якісно обладнані позиції, та не відсунулися б ні на метр.
Війна в Україні - думка захисників
Як розповів спецпризначенець Андрій Вергуленко з позивним "Бунтар", на важку ситуацію на фронті значно впливає погана взаємодія на деяких ділянках між бригадами та "совкові" командири, яким важливіші зірочки на погонах, ніж перемога. За його словами, навесні 2024 року підрозділ стояв біля Роботиного та тоді були ситуації, коли офіцери з суміжних бригад не могли налагодити взаємодію між собою.
Також боєць розповів про випадки, коли в Роботиному командири, які відповідали за оборону ділянки доволі довгий час, не знали, працює їхній РЕБ чи ні, чим заважали літати своїм же дронам.